7 клас НУШ




Правила безпеки та поведінки в шкільній майстерні
 Навчальні майстерні є приміщеннями з підвищеними ризиком отримати травму через насиченість верстатами та іншими обладнанням для виконання роботи з великою кількістю виступаючих рукояток та інших частин. Для виконання робіт на робочому місці використовують гострі або важкі інструменти, якими можна поранитися або поранити однокласника. 

_________________________

2024-2025 навчальний рік
_____________
ІІ семестр

Модуль. Самозарадність у побуті/ освітньому процесі

Тема 1. Я – споживач товарів

Сучасний ринок товарів – це динамічна система, що постійно змінюється під впливом технологічного прогресу, глобалізації та потреб споживачів. Він характеризується великим вибором товарів та послуг, високим рівнем конкуренції та зростаючою роллю цифрових технологій. 
Сучасний ринок товарів відзначається високою насиченістю. Це означає, що на ринку представлено безліч товарів і брендів, що ускладнює споживачам вибір. Виробники постійно шукають нові способи привернення уваги до своїх продуктів.
Сучасний ринок товарів також підлягає глобалізації. Бренди можуть виходити на міжнародні ринки, що відкриває нові можливості, але й створює додаткову конкуренцію.

Тенденції розвитку сучасного ринку товарів

  • Цифровізація: зростання електронної комерції та онлайн-продажів. Багато компаній переходять на цифрові платформи для продажу своїх товарів.
  • Екологічність: зростає попит на екологічно чисті та стійкі продукти. Споживачі все більше звертають увагу на вплив товарів на навколишнє середовище.
  • Персоналізація: бренди намагаються адаптувати свої пропозиції під індивідуальні потреби споживачів, використовуючи дані та аналітику.

Споживчі товари – це товари, що призначені для задоволення особистих потреб споживачів. Їх якість та безпека регулюються державними стандартами та нормами. Важливою складовою є маркування, що містить інформацію про склад, виробника, термін придатності тощо.

Класифікація товарів може здійснюватися за різними критеріями: призначенням (промислові, споживчі), тривалістю використання (довгострокові, короткострокові), способом виробництва (масові, індивідуальні) тощо. Споживчі товари поділяються на товари повсякденного попиту (харчові продукти, предмети побуту), товари передбаченого попиту (одяг, взуття) та товари особливого попиту (дорогі автомобілі, нерухомість).

Тенденції на ринку споживчих товарів

Зростання онлайн-продажів: електронна комерція продовжує зростати, змінюючи спосіб, яким споживачі купують товари. 
Персоналізація: бренди використовують дані для створення персоналізованих пропозицій та досвіду.
Екологічність та сталий розвиток: споживачі все більше звертають увагу на екологічність продуктів та етичність виробництва.
Зростання попиту на здорові та органічні продукти: здоровий спосіб життя стає все більш популярним.
Вплив соціальних медіа: соціальні медіа відіграють важливу роль у формуванні споживчих трендів та впливають на рішення про покупку.

Стандарти якості й безпеки – це сукупність норм та правил, що визначають вимоги до якості та безпеки товарів. Вони розробляються державними органами та міжнародними організаціями. Дотримання стандартів є обов'язковим для виробників та продавців.

Чинники, які впливають на вибір споживача:

    Ціна: один з найважливіших факторів, адже споживачі прагнуть отримати максимальну вигоду за мінімальну ціну. 
    Якість: споживачі цінують якість товарів та послуг, що забезпечує їх довговічність та надійність. Бренд: відомі бренди часто асоціюються з високою якістю та довірою.
    Реклама: впливає на сприйняття товарів та формує потреби споживачів.
    Мода та тренди: впливають на вибір товарів, особливо в сфері моди та електроніки.
    Рекомендації друзів та родичів: важливий фактор, особливо для товарів тривалого користування.
    Відгуки в інтернеті: все більший вплив на вибір споживачів завдяки доступності інформації.
  • _________________
  • Тема 2. Побутова техніка
Побутова техніка - це широкий спектр електричних або механічних пристроїв, призначених для полегшення повсякденного життя вдома. 
Побутова техніка класифікується за різними критеріями, що дозволяє зручно структурувати та вибирати необхідні пристрої.
За призначенням:
Для приготування їжі: Плити, духовки, мікрохвильові печі, кавоварки, мультиварки, тостери, блендери, кухонні комбайни.
Для зберігання продуктів: Холодильники, морозильні камери.
Для прання та догляду за одягом: Пральні машини, сушильні машини, праски.
Для прибирання: Пилососи, роботи-пилососи, пароочисники.
Для кондиціювання повітря: Кондиціонери, обігрівачі, зволожувачі повітря, осушувачі повітря.
Для особистої гігієни: Фени, електробритви, епілятори.
За типом встановлення:
Вбудована техніка: Монтується в кухонні меблі (духовки, варильні поверхні, посудомийні машини, холодильники).
Окремо стояча техніка: Розташовується незалежно (пральні машини, холодильники, плити).
За функціональністю:
Базова техніка: Має основні функції (наприклад, проста пральна машина).
Розширена техніка: Має додаткові функції, програми, сенсорне управління, підключення до інтернету (розумна техніка).
За споживанням енергії:
Енергоефективні класи: Від A+++ (найбільш енергоефективні) до G (найменш ефективні).

Основні характеристики сучасної техніки
Сучасна побутова техніка відрізняється низкою важливих характеристик, які впливають на її функціональність, зручність використання та ефективність:
ЕнергоефективністьВисокі класи енергоспоживання (A+++, A++, A+) дозволяють економити електроенергію та знижувати витрати. Інтелектуальні системи управління споживанням енергії.
ФункціональністьШирокий вибір програм та режимів роботи. Наявність додаткових функцій (наприклад, швидке прання, відкладений старт, автоматичне розморожування). Сенсорне управління та зручні дисплеї.
Зручність використанняІнтуїтивно зрозумілий інтерфейс. Тиха робота. Ергономічний дизайн.
Легкість в очищенні та обслуговуванні.
Інтелектуальні можливостіПідключення до інтернету (Wi-Fi, Bluetooth). Управління зі смартфона. Голосове управління (через Google Assistant, Alexa). Автоматизація процесів (наприклад, розумні холодильники).
БезпекаЗахист від перегріву, перепадів напруги, протікання води. Блокування від дітей. Системи самодіагностики та сповіщення про несправності.
ДизайнСучасний та стильний дизайн, відповідний до різних інтер'єрів. Різноманітність кольорів та матеріалів.
ЕкологічністьВикористання екологічно чистих матеріалів. Зменшення впливу на навколишнє середовище (наприклад, низький рівень шуму, використання холодоагентів, що не руйнують озоновий шар).
НадійністьВикористання якісних матеріалів та комплектуючих. Тривалий термін служби. Гарантійне та післягарантійне обслуговування.

Переваги і недоліки вбудованих і окремо розташованих моделей
Вбудована побутова техніка
Переваги.
Естетичність - вбудована техніка створює чистий та елегантний вигляд кухні, приховуючи пристрої за фасадами меблів, що дозволяє створити гармонійний та стильний інтер'єр.
Економія простору - такі моделі оптимально використовують простір, особливо важливо для невеликих кухонь. 
Зручність використання -  ергономічний дизайн та зручне розташування елементів управління.
Захист від пошкоджень - пристрої захищені від пилу та випадкових пошкоджень.
Недоліки.
Вища вартість - вбудована техніка зазвичай дорожча, ніж окремо розташована.
Складність ремонту та заміни - ремонт або заміна окремих компонентів може бути складнішою та дорожчою, оскільки доведеться розбирати меблі.
Обмежений вибір моделей - вибір моделей вбудованої техніки може бути меншим, ніж окремо розташованої.
Залежність від меблів - при виборі вбудованої техніки необхідно враховувати розміри та дизайн кухонних меблів.
Окремо розташована побутова техніка
Переваги
Нижча вартість - зазвичай дешевша, ніж вбудована техніка.
Простий ремонт та заміна - ремонт та заміна окремих компонентів простіші та дешевші.
Широкий вибір моделей - на ринку представлений широкий асортимент моделей різних виробників та цінових категорій.
Можливість перестановки - техніку можна легко переставити в інше місце.
Недоліки
Менш естетичний вигляд - окремо розташована техніка може порушувати гармонію інтер'єру, якщо не підібрана відповідним чином.
Використання більшого простору - потребує більше місця на кухні.
Підвищений ризик пошкоджень - більш схильна до пилу та випадкових пошкоджень.
Обмеження в дизайні - не завжди легко підібрати техніку, яка ідеально впишеться в інтер'єр.

____________________
Тема 3. Основи раціонального харчування

Загальні відомості про харчування, його значення для життя людини

Харчуванняце процес надходження в організм поживних речовин, необхідних для життя, росту, розвитку та підтримання здоров'я.

 Значення харчування для людини
Джерело енергії — їжа дає енергію для руху, навчання, праці.
Будівельний матеріал — з їжі організм будує клітини, тканини, органи.
Захист і підтримка здоров'я — правильне харчування допомагає боротися з хворобами і підтримувати імунітет.

 Основні поживні речовини
Білки — будівельний матеріал для клітин (м'ясо, риба, молочні продукти).
Жири — джерело енергії та важливих жирних кислот (олії, горіхи, риба).
Вуглеводи — основне джерело енергії (хліб, крупи, овочі, фрукти).
Вітаміни і мінерали — регулюють роботу організму (овочі, фрукти, горіхи).
Вода — необхідна для всіх процесів у тілі.

 Правила здорового харчування: їсти різноманітні продукти, регулярно харчуватися (4–5 разів на день), споживати більше овочів і фруктів, обмежувати вживання цукру, солі та жирів, пити достатньо чистої води.

 Наслідки неправильного харчування: ожиріння або виснаження, порушення роботи органів (шлунка, серця тощо), ослаблення імунітету, затримка росту і розвитку у дітей.

Естетика харчування

Естетика харчування — це правила і традиції красивого, охайного та приємного прийому їжі.

Естетика харчування підвищує апетит і покращує настрій, виховує культуру поведінки за столом, робить прийом їжі приємним і урочистим моментом, допомагає краще засвоювати їжу.

 Основні правила естетики харчування. Охайна сервіровка столу: чистий стіл, серветки, гарно розставлений посуд. Оформлення страв: красиво подані страви виглядають апетитніше. Правила поведінки за столом: сидіти рівно, не розмовляти з повним ротом, ввічливо користуватися приборами. Акуратність при їжі: не розливати, не кришити, їсти невеликими шматками.

 Вплив краси на сприйняття їжі. Страви, подані красиво, здаються смачнішими. Гармонійні кольори їжі (наприклад, зелень, червоні овочі) викликають бажання їсти. Правильне освітлення і затишна атмосфера створюють приємне враження від трапези.

Екологічні критерії якості продуктів. Контроль якості продуктів
 
Якість продуктів — це сукупність властивостей продукту, які роблять його безпечним, корисним і придатним до вживання.
 
Екологічні критерії якості продуктів. Безпечність — відсутність шкідливих речовин (пестицидів, нітратів, токсинів). Натуральність — мінімальна кількість хімічних добавок, барвників, консервантів. Чистота виробництва — вирощування або виготовлення без забруднення ґрунтів, води, повітря. Екологічне маркування — спеціальні позначки на упаковці ("еко", "органічний продукт").
 
 Контроль якості продуктів. Візуальний огляд — перевірка зовнішнього вигляду (свіжість, колір, запах). Перевірка терміну придатності — уважне вивчення дати виготовлення і кінцевого терміну використання. Документи якості — сертифікати відповідності, які підтверджують безпечність продукту. Лабораторні дослідження — спеціальні аналізи в лабораторіях для виявлення шкідливих речовин.
 
Важливо контролювати якість продуктів щоб уникнути харчових отруєнь, для збереження здоров'я і нормального розвитку організму, для підтримки екологічно чистого середовища.

Принципи правильного/раціонального харчування.

До принципів раціонального харчування відносять:

  •          різноманітність — їжа повинна бути різноманітною, щоб організм отримував всі необхідні поживні речовини;
  •          баланс — важливо правильно поєднувати білки, жири та вуглеводи в раціоні;
  •          регулярність — їсти потрібно 4-5 разів на день в однаковий час, щоб організм звик до певного режиму;
  •          пропорційність — не слід переїдати, порції повинні бути оптимальними для віку та фізичної активності,
  •       корисність — віддавати перевагу продуктам, багатим на вітаміни, мінерали і клітковину, а також обмежувати споживання солодких, жирних і консервованих продуктів;
  •          поміркованість — уникати шкідливих продуктів (чіпси, фастфуд, солодощі) та не зловживати їжею.

 

Режим харчування

Сніданок — найважливіший прийом їжі, який дає енергію на весь день. 
Обід — основний прийом їжі, що має бути найбільш калорійним і поживним. 
Вечеря — легка і не надто калорійна їжа, щоб організм міг переварити їжу до сну. 
Перекуси — невеликі прийоми їжі між основними прийомами їжі (фрукти, горіхи, йогурти). 
Час прийому їжі — старатися їсти в один і той же час щодня, щоб організм звик до певного режиму.

 

Зберігання продуктів харчування

Температурний режим — деякі продукти потребують зберігання в холодильнику (молоко, м'ясо, риба), а інші — при кімнатній температурі (картопля, зернові). 
Упаковка — зберігати продукти в герметичних упаковках, щоб уникнути втрати вологи або впливу шкідливих мікроорганізмів.
Термін зберігання — уважно слідкувати за термінами придатності продуктів, не споживати прострочену  їжу.
Чистота — зберігати продукти в чистих і сухих умовах, щоб уникнути їх псування.
________________________

Тема 4.  Українська національна кухня

Обрядовість в українській національній кухні

Українська кухня тісно пов'язана з народними звичаями та обрядами. Страви готувалися не лише для щоденного харчування, а й для святкування важливих подій у житті людини та громади. Обрядова їжа відігравала важливу роль у формуванні української національної ідентичності та передачі традицій з покоління в покоління. Кожна страва мала своє символічне значення та була пов'язана з певними обрядами та віруваннями.
 Різдвяні свята. Головною стравою є кутя (пшениця з маком, медом та горіхами), яка символізує багатство та достаток. Також готують вареники, узвар, печені страви.
Великдень. Символом свята є крашанки (яйця, пофарбовані у різні кольори), паска (великодній хліб) та паски (солодкі булочки). На столі обов'язково присутні м'ясні страви.
Весілля. На весіллях готувалися велика кількість страв, які символізували достаток та родючість. Серед них були різні м'ясні страви, пироги, каші.
Похоронні обряди. На похоронах готувалися прості страви, які мали символізувати скорботу та пам'ять про померлого.

Основні культурнообрядові традиції Вінниччини

Культурнообрядові традиції Вінниччини є важливою частиною української ідентичності, зберігаючи зв'язок між поколіннями. Ці традиції не лише збагачують культурне життя регіону, але й сприяють зміцненню родинних та суспільних зв'язків.
 Різдвяні свята.
Святвечір. Готують 12 пісних страв, серед яких обов'язково є кутя, узвар та вареники.
Вертепи. Традиційно влаштовують вертепи, що відтворюють народження Ісуса Христа.
Великдень.
Випікання паски. Паска є важливим обрядовим хлібом, який готують напередодні свята.
Освячення їжі. Віряни приносять кошики з їжею до церкви для освячення.
Свято Івана Купала.
Купальські обряди. Включають плетіння вінків, стрибки через вогнище та пошук папороті, що, за повір'ям, приносить щастя.
Весільні традиції.
Коровай. На весіллі обов'язково присутній коровай, який символізує добробут і щастя молодят.
Обряд "виводини". Після весілля молодята відвідують батьків, щоб показати, що вони стали сім'єю.
Поминальні обряди.
Поминальні страви. На поминках готують кутю та інші страви, які символізують пам'ять про померлих.
Свята Миколая та Андрія.
Свято Миколая. Діти отримують подарунки, а дорослі влаштовують святкові застілля.
Свято Андрія. Вечірки з ворожіннями, що пов'язані з пошуком долі.

Народні традиції в сервіруванні святкового столу

Сервірування святкового столу – це не просто розкладання страв, а справжній мистецький витвір, що відображає багатовікові традиції українського народу.
Це спосіб збереження та передачі культурної спадщини з покоління в покоління. Воно створює особливу атмосферу свята, зближує людей та наповнює їх серця теплом та радістю. Кожна деталь, від скатертини до розташування приладів, має своє символічне значення та сприяє створенню особливої атмосфери свята.
 Скатертина. Зазвичай використовувалися білі або світлі скатертини, що символізували чистоту та святковість. У деяких регіонах могли використовуватись вишиті скатертини, що надавали столу особливого колориту.
Посуд. Перевага надавалася кераміці та дерев'яному посуду. Кожен предмет мав бути чистим та блискучим, що символізувало гостинність та шану до гостей.
Розташування страв. Страви на столі розміщувалися не випадково. Центральне місце займала головна страва, навколо якої розташовувалися інші закуски та напої. Важливо було враховувати естетичний вигляд столу, створюючи гармонійну композицію.
Прилади. Використовувалися дерев'яні ложки, ножі та виделки. В залежності від регіону та достатку, могли використовуватись і металеві прилади.
Хліб. Хліб завжди займав почесне місце на столі, символізуючи достаток та благополуччя. Його клали на вишитий рушник, що символізувало шану та повагу
Напої. На столі обов'язково були напої: узвар, квас, вино. Вони символізували здоров'я та довголіття.
Декор. Для прикраси столу використовувалися квіти, вишиті рушники, свічки. Це створювало святкову та затишну атмосферу.
Символізм. Кожна страва на святковому столі мала своє символічне значення. Наприклад, кутя символізувала достаток, паска – воскресіння, а коровай – єднання та щастя.


______________________
__________
__

Модуль 4. Застосування технологій декоративно-ужиткового мистецтва 

Тема 3. Оздоблення виробу

Використання трафаретів для декорування виробів з деревини — це проста технологія декорування, яка дозволяє створювати красиві та унікальні візерунки на дерев'яних поверхнях. 
Трафарети дозволяють швидко наносити однакові візерунки на великій кількості виробів, що економить час і зусилля. Використання трафаретів забезпечує чіткість і акуратність малюнків, що особливо важливо для декоративних елементів.


Процес використання трафаретів:
Підготовка поверхні. Деревина повинна бути підготовлена — відшліфована та очищена від пилу, щоб забезпечити якісне нанесення малюнка.
Вибір трафарету. Спочатку потрібно вибрати відповідний трафарет, який відповідає стилю та дизайну виробу.
Закріплення трафарету. Трафарет фіксується на поверхні, щоб уникнути його зсуву під час роботи.
Нанесення фарби або матеріалу. За допомогою пензля, губки або розпилювача наноситься фарба або інший матеріал через трафарет.
Зняття трафарету. Після завершення нанесення трафарет обережно знімається, відкриваючи чіткий малюнок.
Фінішна обробка. Для захисту малюнка і підвищення довговічності виробу можна нанести лак.

Декупаж — це технологія декорування, яка полягає у наклеюванні вирізаних зображень з паперу на поверхню, що надає виробам привабливого вигляду. 

Матеріали для декупажу використовують різноманітні: тришарові серветки з красивими малюнками, спеціальні декупажні карти, паперові вирізки та роздруківки.

Перед початком роботи важливо підготувати дерев'яну поверхню: відшліфуйте її, щоб вона була гладкою, очистіть від пилу та бруду, покрийте поверхню фоновою акриловою фарбою (один-три рази).
Використовуйте спеціальний клей для декупажу або ПВА з водою. Нанесіть його на поверхню, де буде розміщено зображення. Обережно наклейте вирізане зображення на клей, уникаючи утворення бульбашок повітря. Для великих зображень можна використати метод файлу (кладуть шматок серветки із зображенням яскравою стороною на файл, добре змочують водою, обережно розправляють). Після нанесення зображення на поверхню закріплюють клеєм, наносячи клей на зображення. Після висихання клею наносять відповідних кольорів акрилові фарби. Рекомендується покрити виріб акриловим лаком для підвищення довговічності декору.
Більш простий варіант декупажу полягає в наклеюванні серветки із зображенням безпосередньо на деревину та закріплення декору лаком.

Тема 2. Стилізація зображень. Комп'ютерні програми

Стилізація в декоративно-ужитковому мистецтві - це спрощення та адаптація реальних форм для створення зображення з метою використання його в певному виді декоративно-ужиткового мистецтва.

Стилізація зображень у декоративно-ужитковому мистецтві — це важливий процес, який полягає в активному відборі та узагальненні найбільш характерних ознак форм об'єктів. Це дозволяє створити виразні та естетично привабливі зображення, які відображають суть предметів, але без зайвих деталей. Стилізація є важливим інструментом у декоративно-ужитковому мистецтві, оскільки вона дозволяє виражати свої ідеї та емоції, створюючи при цьому естетично привабливі предмети.

Стилізація передбачає спрощення та узагальнення форм, що дозволяє виділити основні риси об'єкта.

У процесі стилізації художник свідомо відмовляється від деталей, які не є суттєвими для передачі основної ідеї або емоції.

Застосовують різноманітні прийоми для зміни форми, об'єму та кольору, що допомагає підлаштувати форму під технологію виготовлення.

В процесі стилізації враховують:

- культурні особливості та традиції

- технологію виконання

- майстерність виконавця

- матеріали

Для стилізації зображень та художнього конструювання виробів існує безліч комп'ютерних програм, які можуть допомогти в реалізації творчих ідей. Найбільш відомі програми для стилізації:

Adobe Photoshop - один з найпопулярніших графічних редакторів, який пропонує безліч інструментів для редагування та стилізації зображень.

CorelDRAW – векторний графічний редактор, який часто використовується для створення дизайнів для друку та візуалізації.

КОМПАС-3D - графічний спеціалізований редактор, що дозволяє створювати кресленики, зображення та 3D-моделі.


Тема 1. Художнє конструювання

Композиція – це візуальне (те, яке можна побачити: ескіз, схема, малюнок, модель тощо) поєднання окремих елементів в єдине художнє ціле.

Засоби композиції – це способи правильного розміщення та поєднання елементів в єдину композицію.

Симетрія -  однакове розміщення частин виробу або оздоблення відносно осі або центру.
Асиметрія — це відсутність однакового розміщення елементів.
Повтор у композиції — це багаторазове використання одного або групи елементів у декоративному оформленні виробів.
Повтори бувають метричні (параметри елементів стабільні), ритмічні (параметри рівномірні змінні).
Орнамент — це узор який складається з впорядкованих елементів на основі повтору.


Контраст — це різко виражена різниця між однорідними якостями: форма кутаста, колір протилежний, зміна розміру значна.

Нюанс – слабко виражена різниця між однорідними якостями: форма округлена, кольори перехідні, зміна розміру незначна.

Способи декорування виробу

Зразки виробу



____________________
Модуль 3. Використання техніки і матеріалів без заподіяння шкоди навколишньому середовищу

Тема 3. Технологічний процес обробки пластику
1. Різання.
Створення форм або фігур з пластикових упаковок.
Використання ножиць або ножа для різання пластикових листів або деталей.
2. Формування
Нагрівання пластика для надання йому потрібної форми (можна використовувати фен або гарячу воду).
Ліплення з пластичної маси (як, наприклад, полімерна глина).
3. Шліфування
Покращення поверхні для більш естетичного вигляду.
Використання шліфувальної шкурки для згладжування країв пластикових деталей.
4. Фарбування
Декорування готових виробів з використанням спеціальних фарб для пластику, найчастіше акрилових.
5. Свердління
Підготовка деталей для з'єднання, декорування отворами.
Використання свердлильного верстата для створення отворів у пластикових деталях.
6. Складання
Складання готових пластикових елементів у єдину конструкцію.
Використання шурупів, гвинтів або клею для з'єднання.
_______________________________

Тема 2. Конструкційні матеріали

Завдання 1 (1-6 балів). Виписати в зошит визначення та особливості пластику.
Пластик — це синтетичний матеріал, який виготовляється з полімерів. 
Він може приймати різні форми і має багато корисних властивостей, таких як мала вага (пластик значно легший за багато інших матеріалів), гнучкість (його можна легко формувати та обробляти), стійкість (пластик не піддається корозії і стійкий до вологи та багатьох хімікатів).
Пластики є важливими матеріалами в нашому житті. Вони використовуються в багатьох сферах, від упаковки до будівництва. Знання про різні види пластиків допоможе учням зрозуміти їх роль у технологіях і повсякденному житті.
Завдання 2 (7-9 балів). Виконати завдання 1,  обрати записати 3 види пластиків та їх використання.
Поширені види пластиків

1. Поліетилен (PE - HDPE - поліетилен високої щільності, LDPE - поліетилен низької щільності)
Властивості: Гнучкий, водостійкий, стійкий до хімікатів.
Використання: пакети для покупок, плівки для упаковки продуктів, контейнери для зберігання.
2. Поліпропілен (PP) 
Властивості: Висока міцність, легкість, стійкість до тепла.
Використання: упаковка для харчових продуктів, пластикові пляшки, текстильні волокна (наприклад, для килимів).
3. Полістирол (PS)
Властивості: Легкий, жорсткий, добре ізолює тепло.
Використання: пакувальні матеріали (пінопласт), одноразовий посуд (тарілки, стакани), іграшки.
4. ПВХ (PVC, полівінілхлорид)
Властивості: Міцний, водостійкий, стійкий до корозії.
Використання: будівельні матеріали (труби, вікна), підлоги, картки (наприклад, кредитні картки).
5. ПЕТ ( PETE, петролатерал, лавсан, поліетилентерефталат)
Властивості: Міцний, легкий, стійкий до вологи.
Використання: пляшки для напоїв, пакування для харчових продуктів, волокна для одягу (фліс).

На виробах з пластиків ставлять маркування типу пластику.

Завдання 3 (на високий рівень - 10-12 балів). Виконати завдання 1 та 2. Записати варіанти використання пластику (частини виробів з пластику) в органайзері для ручок та підставці для смартфону.
__________________________

Тема 1. Зв'язок суспільства з природою


Виробництво та технології
Завдання 1 (1-6 балів). Виписати в зошит визначення та види виробництв, записати негативний вплив на екосистему.
Виробництво — це процес створення товарів та послуг.
Технології — це інструменти та методи, які використовуються для виробництва.
Види виробництв
Промислове виробництво: виготовлення товарів на фабриках.
Сільське господарство: вирощування рослин та тварин.
Послуги: надання різних послуг населенню.

Позитивний вплив на екосистему
Інновації: нові технології можуть зменшити використання ресурсів (наприклад, енергоефективні прилади).
Відновлювальні джерела енергії: сонячна та вітрова енергія зменшують забруднення.
Негативний вплив на екосистему
Забруднення: викиди від заводів та автомобілів можуть забруднювати повітря, воду та ґрунт.
Вирубка лісів: для розширення виробництв можуть знищуватися великі площі лісів, що призводить до втрати біорізноманіття.
Відходи: виробництво створює відходи, які можуть забруднювати навколишнє середовище.
Завдання 2 (7-9 балів). Виконати завдання 1,  записати висновки, виписати визначення "Відходи виробництва", "Вторинна переробка".

Запиши у зошит короткі висновки про вплив виробництва на екосистему.

Відходи виробництва – це матеріали, які залишаються після виготовлення продукції. Вони можуть бути: сировинними (наприклад, стружка від обробки дерева), небезпечними (хімічні відходи), біологічними (органічні відходи).

Вторинна переробка – це процес, який дозволяє перетворити відходи в нові матеріали або продукти. Це важливо для зменшення кількості відходів і економії ресурсів.


Основні технології вторинної переробки:
Механічна переробка: подрібнення та подальше використання матеріалів (наприклад, пластик або метал).
Хімічна переробка: використання хімічних реакцій для перетворення відходів в нові сировини (наприклад, переробка пластикових пляшок у нові пластикові вироби).
Біологічна переробка: використання мікроорганізмів для розкладання органічних відходів (наприклад, компостування).
Теплова переробка: спалювання відходів для отримання енергії (але має бути контроль за викидами).

Завдання 3 (на високий рівень - 10-12 балів). Виконати завдання 1 та 2.
Прочитати 11 параграф підручника (завантажити pdf). Дати письмово в зошиті відповідь на одне з питань (с. 132)
_____



______________
І семестр
Модуль 2. Застосування технологій декоративно-ужиткового мистецтва
 
Засоби композиції

Деталі з різни порід деревини поєднують в мозаїковий набір, який називають композицією.

Композиція – це поєднання окремих елементів в єдине художнє ціле, що в конкретній зоровій формі відображає задум автора.

Для покращення виразності набору застосовують прийом контрасту або нюансу.

Контраст це різко виражена різниця між однорідними якостями: темний – світлий, великий – малий, кутастий.

Нюанс це незначна зміна у якостях сусідніх елементів: великий – менший, темний – світліший, округлий.

Симетрія -  однакове розміщення частин виробу або оздоблення) відносно осі або центра.

Асиметрія — це заперечення, відсутність однакового розміщення елементів, тобто симетрії. 

Стилізація зображення - це виділення основних рис елемента (зображення) та відкидання другорядних, що призводить до спрощення. 


Сучасні технології виготовлення мозаїки

Рельєфна мозаїка

Маркетрі

Інтарсія


Матеріали та технологія

Шпон - це тонкі пластинки деревини товщиною зазвичай 0,5-4,0 мм, отримані способом стругання, пиляння, лущення. 

Відповідно до ДСТУ 3865:2002 шпони поділяють на такі види: тонкі шпони 0,5-1,5 мм, середньотовсті шпони 1,6-2,5 мм, товсті шпони: 2,6-4,0 мм.

Деякі види шпону можуть мати іншу товщину залежно від виробника та конкретних технічних умов.

Для мозаїки краще підходить струганий або пиляний шпон різних порід деревини. Їх спеціально підбирають за кольором та текстурою. 

Утворення пиляного шпону на стрічкопильному верстаті


Стругання шпону

Інколи для мозаїки використовують фанеру, яка є міцнішою в порівнянні зі шпоном та спрощує технологічний процес.

Текстура - це малюнок волокон деревини на зрізі. 

Кожна порода має свої характеристики текстури: колір, величина річних кілець, розташування судин, розташування волокон.

Ознайомитися з порядком технологічних операцій  Завантажити технологічну картку Записати у зошит порядок дій та обладнання для виконання рельєфної мозаїки.


____________________________ 

Модуль 1. Проєктування та виготовлення виробів

Технологія обробки деревини ручним способом

Органайзер

 1. Організаційно-підготовчий етап

1.1. Обґрунтування проєкту.
Органайзери слугують для зберігання різноманітних речей. Зручно використовувати органайзери для розміщення канцелярських приладів для повсякденного використання. Для навчання та виконання завдань необхідні ручки та олівці, які зручно розташувати на простому органайзерові.
1.2 Планування
1.3 Вимоги
- функціональність
- естетичність
- безпечність
- простота виготовлення (технологічність)
- економність
- екологічність
1.4 Банк ідей

 1.5 Інформація для проєкту

Технічні протиріччя — це суперечності між параметрами технічної системи, коли спроби змінити відомим способом один параметр технічної системи призводять до недопустимого погіршення іншого параметра.

Параметри=вимоги; технічна система=виріб.

Технічне протиріччя: «поліпшення однієї вимоги (параметра) виробу призводить до погіршення іншої вимоги». Наприклад, збільшення кількості деталей в конструкції виробу призводить до збільшення вартості виробу через збільшення кількості деталей, матеріалів та часу на виготовлення.

В проєктуванні висуваються вимоги до виробу (простота конструкції, дешевизна, простота виготовлення, функціональність, естетичність та ін) і одним із основних завдань є знаходження балансу між цими вимогами. Інколи вони суперечать одна одній, наприклад, простота конструкції та функціональність може бути технічним протиріччям.

Інтелектуальна власність (ІВ) — це результат людської розумової та творчої діяльності.

Інтелектуальна власність є невід'ємною частиною сучасного суспільства, що охоплює права на винаходи, авторські твори, торгові марки, дизайн та інші інтелектуальні надбання. Проєкт є теж інтелектуальною власністю, тому копіювати чиїсь проєкти та видавати їх за свої неетично. В проєктах можна використовувати інформацію інших авторів та за потреби слід вказувати їх наприкінці проєктної документації.

Інформаційними джерелами для проєкту є підручники, журнали, посібники, Інтернет-сайти та інші інформаційні ресурси. Ідеї можна легко та швидко шукати за допомогою пошукових систем та спеціалізованих сайтах (https://ru.pinterest.com), торговельних майданчиках (https://www.etsy.com) тощо.

Журнали для пошуку ідей з деревообробки: Fine Woodworking, Woodworking Crafts, Wood Magazine та інші.

Технічне протиріччя: «поліпшення одного параметра системи призводить до погіршення іншого параметра». Наприклад, збільшення кількості деталей в конструкції виробу призводить до збільшення вартості виробу через збільшення кількості деталей, матеріалів та часу на виготовлення.

В проєктуванні висуваються вимоги до виробу (простота конструкції, дешевизна, простота виготовлення, функціональність, естетичність та ін) і одним із основних завдань є знаходження балансу між цими вимогами. Інколи вони суперечать одна одній, наприклад, простота конструкції та функціональність може бути технічним протиріччям.

 Методи конструювання

Метод фокальних об’єктів – це перенесення властивостей випадково обраних явищ та об’єктів на предмет, який проектується.

Перевагою методу є нетрадиційний напрямок творчого пошуку, недоліком є випадковість знаходження результату. Однак метод фокальних об’єктів є простим у застосуванні й сприяє виробленню нових, цікавих ідей.

Суть методу. Об’єкт, який маємо конструювати (наприклад свічник) ставимо у фокусі (центрі) схеми. Від слова фокус і походить назва методу. Вибираємо декілька будь-яких випадково вибраних предметів. Наприклад, перші два предмети, що стоять у кімнаті. Розписуємо їх властивості. Далі відбувається поєднання властивостей з фокальним об’єктом або частиною об'єкта. Звичайно можуть бути непоєднувані варіанти, можуть бути нісенітницею поєднання на перший погляд, тому зовсім відмовлятися від  таких варіантів не слід. Бажано знайти використання  більшості ознак чи властивостей.

Про метод фокальних об'єктів з підручника завантажити pdf.

Конструкційний матеріал

Дepeвинa є натуральним і eкoлoгічнo чистим конструкційним матеріалом, що відновлюється.

Найцінніша частина дерева — стовбур. 

Кожна порода деревини має свій колір, запах і текстуру.

Текстура - природній малюнок волокон деревини та річних кілець на зрізі.

На різних зрізах буде різна текстура.

За текстурою досить легко визначити породу дерева. Наприклад, у хвойних порід річні кільця на поперечному розрізі помітніші, ніж у листяних.

Види порід

Розпилюючи стовбур (колоду) в поздовжньому напрямку на спеціальних верстатах різної конструкції - пилорамах, отримують пиломатеріали.

Пиломатеріали    це  пиляна  продукція певної  якості  та  розмірів,  що  має  дві пласкі  паралельні  поверхні.  Дошка  і  брусок    основні  види  пиломатеріалів.

Дошка    це  пиломатеріал  завтовшки  до 100 мм включно і шириною більшою від її подвійної товщини. 

 Брусок    це  пиломатеріал  завтовшки  до 100 мм включно і шириною не більшою від його подвійної товщини. 

Для визначення типу пиломатеріалу слід ширину поділити на товщину. Якщо результат більший 2 - це дошка, якщо рівний або менший 2 - це брусок. 40:20=2 - це брусок, 60:20=3 - це дошка.

 Дошка має такі елементи: пласть, ребро, крайки і торці. 


Крайка (кромка, кант) - вузький поздовжній бік дошки. 

Пласть – широка частина дошки.  

Торець - поперечний кінцевий зріз пиломатеріалів.

 Урок онлайн

2. Конструкторський етап

Основи графічної підготовки. Конструювання виробу.

Поняття про проєціювання

В основу побудови зображень на кресленику покладено метод проєціювання. Проєціювання нагадує утворення тіні предмета.

Утворення зображення предмета на кресленні уявними проєціюючими променями називають проєціювання.

Утворене методом проєціювання зображення вигляду предмета на площині називають проекцією.

Проєкції розташовані одна навпроти одної. Для зручності проводять тонкі лінії зв'язку.

_______________
 Кресленики органайзерів
Базова форма. Варіант 1
Кресленик

На достатній та високий рівень слід внести зміни до базової конструкції: округлення, фаски, переміщення деталей.

Варіант виконання з округленням
Варіант виконання з фасками

Базова форма. Варіант 2
Кресленик

На достатній та високий рівень слід внести зміни до базової конструкції: округлення, фаски, переміщення деталей.

Варіант виконання з округленням

Базова форма. Варіант 2
Кресленик

На достатній та високий рівень слід внести зміни до базової конструкції: округлення, фаски, переміщення деталей.

Варіант виконання з фасками

3. Технологічний етап

Визначення кількості матеріалів для виробу

Припуск – це спеціально залишений додатковий матеріал для подальшої більш точної обробки.

Оскільки конструкція виробу та  розміри заготовок у всіх однакові, змінювати можна лише форму деталей, то визначити розміри заготовок можна за креслениками або ескізами. З цією метою необхідно враховувати припуск на обробку торців деталей приблизно на 0,5-1 мм. Якщо заготовка розпилюється на шматки, то слід врахувати і ширину пропилу ножівки, яка становить приблизно 3 мм. Частина деталей по ширині уже сформовані, окремим деталям необхідно надати розмір за встановленою шириною. Тому тут теж слід на сторону додати припуск 0,5-1 мм.

Технологія обробки заготовок з  деревини

Основне  обладнання робочого місця для  обробки  деревини  -  столярний або комбінований верстак. Для  закріплення  та  утримання  заготовок,  що  обробляються,  у потрібному  положенні  використовують  слюсарні лещата або притискачі.  Унаслідок кріплення в лещатах заготовок на їхній поверхні можуть з’являтися  вм’ятини  від насічок  пластин  сталевих  нагубників.

Для деталей обирають частини пиломатеріалів з якомога меншою кількістю вад: сучків, тріщин, гнилі, синюватості, сколів тощо.

Розмічання

Розмічанням називається технологічна операція нанесення на заготовку ліній, що визначають  контури  деталі  або  місця,  які  підлягають  обробці.

Інструменти для розмічання: олівець, лінійка металева, креслярський  циркуль, столярний кутник, рейсмус, шаблон.

Для подальшого рівного розпилювання часто розмічають пиломатеріал з чотирьох сторін, утворюючи безперервний поясок. Використовують кутник.


 Он-лайн урок про розмічання тут.

 Пиляння

Процес різання деревини здійснюється різальним інструментом, який має різальну частину у формі клина. Одні мають один клин або різець, інші – багато. До багаторізцевих інструментів належать столярні ножівки.

Пиляння  - це технологічна операція, під час якої відбувається поділ деревини на частини внаслідок різання пилкою.

Перш ніж почати розпилювати ту чи ту деревину, потрібно подивитися на зуби пилки – якої вони форми. Якщо вони мають форму рівнобедреного (рівностороннього) трикутника, пилка призначена для розпилювання  впоперек  волокон  деревини.  Для  розпилювання  вздовж волокон використовують пилку, зуби якої нахилені в бік пиляння і мають форму  косокутного  трикутника.

Поперечні пилки ріжуть однаково під час руху як «від себе», так і «до себе».

Місце різання, яке утворилося в деревині, називають пропил, а початок пиляння – запил.

Щоб пилка вільно рухалася в деревині і щоб уникнути її затиснення в пропилі в міру його поглиблення, її зуби розводять, тобто відгинають по черзі в різні боки на одну й ту саму величину.

Відстань між зубами пилки позначається на якості обробки матеріалу. Пилка з великими зубами (з великою відстанню  між  зубами)  розпилює  заготовку швидше,  але  різання  шорсткіше.  Продуктивність  роботи  дрібнозубою  пилкою,  навпаки,  нижча,  але  чистота різання краща.

Широка столярна ножівка має великі зубці та застосовується під час розпилювання великих за розміром пиломатеріалів. Натягнута ножівка – для більш дрібних робіт з малими пиломатеріалами.

При розпилюванні заготовок відступають від лінії розмітки на 0,5-1 мм та кладуть упорний брусок зі сторони деталі для утворення запилу. Після пропилювання на глибину 6-8 мм упорний брусок можна забрати і продовжувати пиляння без нього. Пиляння виконують плавними рухами з постійним контролем  по лінії розмічання. Під час пиляння уважно стежать за лінією розмітки, щоб пропил проходив точно біля наміченої риски (з урахуванням припусків на обробку).

Для точного розпилювання пиломатеріалу його розмічають та пиляють послідовно з чотирьох сторін, починаючи з пласті.

Наприкінці пиляння натиск на пилку послаблюють, щоб не сколювати волокна  деревини  на  виході  пилки.

Он-лайн урок про пиляння деревини тут.

Склеювання деревини

Очищені від бруду та рівні поверхні деталей з деревини склеюють спеціальним клеєм для столярних робіт. 

Клей розподіляють тонким рівномірним шаром на поверхнях. Багато клею не слід наносити, але замало клею не надасть міцності з'єднанню.


Стискають деталі за допомогою струбцин. При потребі використовують декілька струбцин. Необхідно слідкувати, щоб деталі під час стискання не змістилися. Якщо клею нанесено необхідну кількість, то після стискання він має виступити маленькими крапельками рівномірно. Після 20-30 хвилин струбцини можна зняти, але далі обробляти можна після повного висихання клею (зазвичай 12-24 години).

 



Свердління деревини

Свердління деревини - це технологічна операція утворення круглих наскрізних та глухих отворів за допомогою інструмента, що обертається - свердла.

Свердління застосовують для утворення круглих отворів для з'єднань деталей (шурупи, болти, шканти (вставні шипи) тощо), конструктивних елементів виробів. 

Різальним інструментом для свердління є свердла різних розмірів і конструкцій. Найбільш поширеними є декілька типів.

Спіральні свердла для деревини мають центр та підрізувачі для надрізання волокон.

 Такі свердла використовують для свердління наскрізних та глухих (на певну глибину) отворів невеликого діаметра.

Для якісних отворів великих діаметрів але невеликої глибини використовують свердла Форстнера. Таке свердло теж має центр та підрізувачі. 



Отвори гіршої якості великого діаметра отримують з використанням перових свердел.

Поради щодо свердління

- центр отвору наколи шилом
- закріпи або розмісти заготовку на рівній поверхні
- починай свердління з малої подачі свердла, щоб підрізувачі змогли зрізати верхній шар волокон
- свердління виконуй не поспішаючи - отвір буде мати рівніші стінки
- отвір біля торця виконуй з малою подачею, щоб не зруйнувати деревину
- якщо отвір наскрізний, підклади під заготовку обрізок рівної дерев'яної дошки
- при завершенні свердління наскрізного отвору зменш натиск (подачу) на свердло

 Обпилювання деревини

Рашпілем працюють як і напилком з метою надання криволінійної форми заготовці. Рашпіль має крупні зубці, тому після рашпіля поверхня дуже шорстка. Поверхню потім додатково шліфують.



Он-лайн урок про обпилювання деревини тут.

 Шліфування

Шліфування – це технологічна операція, що передбачає усунення незначних нерівностей на поверхні за допомогою абразивних матеріалів.

Паперова основа швидше  рветься, і ресурс такої шліфувальної шкурки невеликий. Шліфувальна шкурка на тканинній основі цупкіша та міцніша, однак має  більшу  вартість. 

Для  грубого  шліфування  поверхні  деревини  використовують  шліфувальну  шкурку  із  зернистістю  Р40–Р80.  А  шліфувальні  матеріали  із зернистістю Р100–180 використовують для проміжного шліфування, видалення різних недоліків. Шліфувальною  шкуркою  із  зернистістю  Р240–Р320  виконують  остаточне  шліфування.

Он-лайн урок про шліфування тут.


4. Заключний етап

(Зразок  оформлення)
Я виготовив органайзер, який відповідає поставленим вимогам крім міцності, адже з'єднання деталей я виконав з помилками. Найважче було робити шипове з'єднання стійки та накладки.
Якби я ще раз робив такий виріб, я б більше уваги приділив конструюванню  та виготовив би більш оригінальний виріб за вказаною базовою конструкцією.

_____________



 

Немає коментарів:

Дописати коментар