Стилізація в декоративно-ужитковому мистецтві - це спрощення та адаптація реальних форм для створення зображення з метою використання його в певному виді декоративно-ужиткового мистецтва.
Стилізація зображень у
декоративно-ужитковому мистецтві — це важливий процес, який полягає в активному
відборі та узагальненні найбільш характерних ознак форм об'єктів. Це дозволяє
створити виразні та естетично привабливі зображення, які відображають суть
предметів, але без зайвих деталей. Стилізація є важливим інструментом у
декоративно-ужитковому мистецтві, оскільки вона дозволяє виражати свої ідеї та
емоції, створюючи при цьому естетично привабливі предмети.
Стилізація передбачає спрощення та
узагальнення форм, що дозволяє виділити основні риси об'єкта.
У процесі стилізації художник
свідомо відмовляється від деталей, які не є суттєвими для передачі основної
ідеї або емоції.
Застосовують різноманітні прийоми
для зміни форми, об'єму та кольору, що допомагає підлаштувати форму під
технологію виготовлення.
В процесі стилізації враховують:
- культурні особливості та традиції
- технологію виконання
- майстерність виконавця
- матеріали
Для стилізації зображень та
художнього конструювання виробів існує безліч комп'ютерних програм, які можуть
допомогти в реалізації творчих ідей. Найбільш відомі програми для стилізації:
Adobe Photoshop - один з
найпопулярніших графічних редакторів, який пропонує безліч інструментів для
редагування та стилізації зображень.
CorelDRAW – векторний графічний редактор, який часто використовується для створення дизайнів для друку та візуалізації.
КОМПАС-3D - графічний спеціалізований
редактор, що дозволяє створювати кресленики, зображення та 3D-моделі.
Композиція – це візуальне (те, яке можна побачити: ескіз, схема, малюнок, модель тощо) поєднання окремих елементів в єдине художнє ціле.
Засоби композиції – це способи правильного розміщення та поєднання елементів в єдину композицію.
Деталі з різни порід деревини поєднують в мозаїковий набір, який називають композицією.
Композиція – це поєднання окремих елементів в єдине художнє ціле, що в конкретній зоровій формі відображає задум автора.
Для покращення виразності набору застосовують прийом контрасту або нюансу.
Контраст — це різко виражена різниця між однорідними якостями: темний – світлий, великий – малий, кутастий.
Нюанс – це незначна зміна у якостях сусідніх елементів: великий – менший, темний – світліший, округлий.
Симетрія - однакове розміщення частин виробу або оздоблення) відносно осі або центра.
Асиметрія — це заперечення, відсутність однакового розміщення елементів, тобто симетрії.
Стилізація зображення - це виділення основних рис елемента (зображення) та відкидання другорядних, що призводить до спрощення.
Сучасні технології виготовлення мозаїки
Рельєфна мозаїка
Маркетрі
Інтарсія
Шпон - це тонкі пластинки деревини товщиною зазвичай 0,5-4,0 мм, отримані способом стругання, пиляння, лущення.
Відповідно до ДСТУ 3865:2002 шпони поділяють на такі види: тонкі шпони 0,5-1,5 мм, середньотовсті шпони 1,6-2,5 мм, товсті шпони: 2,6-4,0 мм.
Деякі види шпону можуть мати іншу товщину залежно від виробника та конкретних технічних умов.
Для мозаїки краще підходить струганий або пиляний шпон різних порід деревини. Їх спеціально підбирають за кольором та текстурою.
Утворення пиляного шпону на стрічкопильному верстаті
Інколи для мозаїки використовують фанеру, яка є міцнішою в порівнянні зі шпоном та спрощує технологічний процес.
Текстура - це малюнок волокон деревини на зрізі.
Кожна порода має свої характеристики текстури: колір, величина річних кілець, розташування судин, розташування волокон.
Ознайомитися з порядком технологічних операцій Завантажити технологічну картку. Записати у зошит порядок дій та обладнання для виконання рельєфної мозаїки.
Технологія обробки деревини ручним способом
Органайзер
План виконання проекту
1. Організаційно-підготовчий етап
1.1. Обґрунтування проєкту.Органайзери слугують для зберігання різноманітних речей. Зручно використовувати органайзери для розміщення канцелярських приладів для повсякденного використання. Для навчання та виконання завдань необхідні ручки та олівці, які зручно розташувати на простому органайзерові.1.2 Планування
1.3 Вимоги- функціональність- естетичність- безпечність- простота виготовлення (технологічність)- економність- екологічність1.4 Банк ідей
1.5 Інформація для проєкту
Технічні протиріччя — це суперечності між параметрами технічної системи, коли спроби змінити відомим способом один параметр технічної системи призводять до недопустимого погіршення іншого параметра.
Параметри=вимоги; технічна система=виріб.
Технічне протиріччя: «поліпшення однієї вимоги (параметра) виробу призводить до погіршення іншої вимоги». Наприклад, збільшення кількості деталей в конструкції виробу призводить до збільшення вартості виробу через збільшення кількості деталей, матеріалів та часу на виготовлення.
В проєктуванні висуваються вимоги до виробу (простота конструкції, дешевизна, простота виготовлення, функціональність, естетичність та ін) і одним із основних завдань є знаходження балансу між цими вимогами. Інколи вони суперечать одна одній, наприклад, простота конструкції та функціональність може бути технічним протиріччям.
Інтелектуальна власність (ІВ) — це результат людської розумової та творчої діяльності.
Інтелектуальна власність є невід'ємною частиною сучасного суспільства, що охоплює права на винаходи, авторські твори, торгові марки, дизайн та інші інтелектуальні надбання. Проєкт є теж інтелектуальною власністю, тому копіювати чиїсь проєкти та видавати їх за свої неетично. В проєктах можна використовувати інформацію інших авторів та за потреби слід вказувати їх наприкінці проєктної документації.
Інформаційними джерелами для проєкту є підручники, журнали, посібники, Інтернет-сайти та інші інформаційні ресурси. Ідеї можна легко та швидко шукати за допомогою пошукових систем та спеціалізованих сайтах (https://ru.pinterest.com), торговельних майданчиках (https://www.etsy.com) тощо.
Журнали для пошуку ідей з деревообробки: Fine Woodworking, Woodworking Crafts, Wood Magazine та інші.
Технічне протиріччя: «поліпшення одного параметра системи призводить до погіршення іншого параметра». Наприклад, збільшення кількості деталей в конструкції виробу призводить до збільшення вартості виробу через збільшення кількості деталей, матеріалів та часу на виготовлення.
В проєктуванні висуваються вимоги до виробу (простота конструкції, дешевизна, простота виготовлення, функціональність, естетичність та ін) і одним із основних завдань є знаходження балансу між цими вимогами. Інколи вони суперечать одна одній, наприклад, простота конструкції та функціональність може бути технічним протиріччям.
Методи конструювання
Метод фокальних об’єктів – це перенесення властивостей випадково обраних явищ та об’єктів на предмет, який проектується.
Перевагою методу є нетрадиційний напрямок творчого пошуку, недоліком є випадковість знаходження результату. Однак метод фокальних об’єктів є простим у застосуванні й сприяє виробленню нових, цікавих ідей.
Суть методу. Об’єкт, який маємо конструювати (наприклад свічник) ставимо у фокусі (центрі) схеми. Від слова фокус і походить назва методу. Вибираємо декілька будь-яких випадково вибраних предметів. Наприклад, перші два предмети, що стоять у кімнаті. Розписуємо їх властивості. Далі відбувається поєднання властивостей з фокальним об’єктом або частиною об'єкта. Звичайно можуть бути непоєднувані варіанти, можуть бути нісенітницею поєднання на перший погляд, тому зовсім відмовлятися від таких варіантів не слід. Бажано знайти використання більшості ознак чи властивостей.
Про метод фокальних об'єктів з підручника завантажити pdf.
Конструкційний матеріал
Дepeвинa є натуральним і eкoлoгічнo чистим конструкційним матеріалом, що відновлюється.
Найцінніша частина дерева — стовбур.
Кожна порода деревини має свій колір, запах і текстуру.
Текстура - природній малюнок волокон деревини та річних кілець на зрізі.
На різних зрізах буде різна текстура.
За текстурою досить легко визначити породу дерева. Наприклад, у хвойних порід річні кільця на поперечному розрізі помітніші, ніж у листяних.
Види порід
Розпилюючи стовбур (колоду) в поздовжньому напрямку на спеціальних верстатах різної конструкції - пилорамах, отримують пиломатеріали.
Пиломатеріали – це пиляна продукція певної якості та розмірів, що має дві пласкі паралельні поверхні. Дошка і брусок – основні види пиломатеріалів.
Дошка – це пиломатеріал завтовшки до 100 мм включно і шириною більшою від її подвійної товщини.
Брусок – це пиломатеріал завтовшки до 100 мм включно і шириною не більшою від його подвійної товщини.
Для визначення типу пиломатеріалу слід ширину поділити на товщину. Якщо результат більший 2 - це дошка, якщо рівний або менший 2 - це брусок. 40:20=2 - це брусок, 60:20=3 - це дошка.
Дошка має такі елементи: пласть, ребро, крайки і торці.
Крайка (кромка, кант) - вузький поздовжній бік дошки.
Пласть – широка частина дошки.
Торець - поперечний кінцевий зріз пиломатеріалів.
2. Конструкторський етап
Основи графічної підготовки. Конструювання виробу.
Поняття про проєціювання
В основу побудови зображень на кресленику покладено метод проєціювання. Проєціювання нагадує утворення тіні предмета.
Утворення зображення предмета на кресленні уявними проєціюючими променями називають проєціювання.
Утворене методом проєціювання зображення вигляду предмета на площині називають проекцією.
На достатній та високий рівень слід внести зміни до базової конструкції: округлення, фаски, переміщення деталей.
Визначення кількості матеріалів для виробу
Припуск – це спеціально залишений додатковий матеріал для подальшої більш точної обробки.
Оскільки конструкція виробу та розміри заготовок у всіх однакові, змінювати можна лише форму деталей, то визначити розміри заготовок можна за креслениками або ескізами. З цією метою необхідно враховувати припуск на обробку торців деталей приблизно на 0,5-1 мм. Якщо заготовка розпилюється на шматки, то слід врахувати і ширину пропилу ножівки, яка становить приблизно 3 мм. Частина деталей по ширині уже сформовані, окремим деталям необхідно надати розмір за встановленою шириною. Тому тут теж слід на сторону додати припуск 0,5-1 мм.
Визначення кількості матеріалів для виробу
Припуск – це спеціально залишений додатковий матеріал для подальшої більш точної обробки.
Оскільки конструкція виробу та розміри заготовок у всіх однакові, змінювати можна лише форму деталей, то визначити розміри заготовок можна за креслениками або ескізами. З цією метою необхідно враховувати припуск на обробку торців деталей приблизно на 0,5-1 мм. Якщо заготовка розпилюється на шматки, то слід врахувати і ширину пропилу ножівки, яка становить приблизно 3 мм. Частина деталей по ширині уже сформовані, окремим деталям необхідно надати розмір за встановленою шириною. Тому тут теж слід на сторону додати припуск 0,5-1 мм.
Технологія обробки заготовок з деревини
Основне обладнання робочого місця для обробки деревини - столярний або комбінований верстак. Для закріплення та утримання заготовок, що обробляються, у потрібному положенні використовують слюсарні лещата або притискачі. Унаслідок кріплення в лещатах заготовок на їхній поверхні можуть з’являтися вм’ятини від насічок пластин сталевих нагубників.
Для деталей обирають частини пиломатеріалів з якомога меншою кількістю вад: сучків, тріщин, гнилі, синюватості, сколів тощо.
Розмічання
Розмічанням називається технологічна операція нанесення на заготовку ліній, що визначають контури деталі або місця, які підлягають обробці.
Інструменти для розмічання: олівець, лінійка металева, креслярський циркуль, столярний кутник, рейсмус, шаблон.
Для подальшого рівного розпилювання часто розмічають пиломатеріал з чотирьох сторін, утворюючи безперервний поясок. Використовують кутник.
Он-лайн урок про розмічання тут.
Пиляння
Процес різання деревини здійснюється різальним інструментом, який має різальну частину у формі клина. Одні мають один клин або різець, інші – багато. До багаторізцевих інструментів належать столярні ножівки.
Перш ніж почати розпилювати ту чи ту деревину, потрібно подивитися на зуби пилки – якої вони форми. Якщо вони мають форму рівнобедреного (рівностороннього) трикутника, пилка призначена для розпилювання впоперек волокон деревини. Для розпилювання вздовж волокон використовують пилку, зуби якої нахилені в бік пиляння і мають форму косокутного трикутника.
Поперечні пилки ріжуть однаково під час руху як «від себе», так і «до себе».
Місце різання, яке утворилося в деревині, називають пропил, а початок пиляння – запил.
Щоб пилка вільно рухалася в деревині і щоб уникнути її затиснення в пропилі в міру його поглиблення, її зуби розводять, тобто відгинають по черзі в різні боки на одну й ту саму величину.
Відстань між зубами пилки позначається на якості обробки матеріалу. Пилка з великими зубами (з великою відстанню між зубами) розпилює заготовку швидше, але різання шорсткіше. Продуктивність роботи дрібнозубою пилкою, навпаки, нижча, але чистота різання краща.
Широка столярна ножівка має великі зубці та застосовується під час розпилювання великих за розміром пиломатеріалів. Натягнута ножівка – для більш дрібних робіт з малими пиломатеріалами.
При розпилюванні заготовок відступають від лінії розмітки на 0,5-1 мм та кладуть упорний брусок зі сторони деталі для утворення запилу. Після пропилювання на глибину 6-8 мм упорний брусок можна забрати і продовжувати пиляння без нього. Пиляння виконують плавними рухами з постійним контролем по лінії розмічання. Під час пиляння уважно стежать за лінією розмітки, щоб пропил проходив точно біля наміченої риски (з урахуванням припусків на обробку).
Для точного розпилювання пиломатеріалу його розмічають та пиляють послідовно з чотирьох сторін, починаючи з пласті.
Наприкінці пиляння натиск на пилку послаблюють, щоб не сколювати волокна деревини на виході пилки.
Он-лайн урок про пиляння деревини тут.
Склеювання деревини
Очищені від бруду та рівні поверхні деталей з деревини склеюють спеціальним клеєм для столярних робіт.
Клей розподіляють тонким рівномірним шаром на поверхнях. Багато клею не слід наносити, але замало клею не надасть міцності з'єднанню.
Стискають деталі за допомогою струбцин. При потребі використовують декілька струбцин. Необхідно слідкувати, щоб деталі під час стискання не змістилися. Якщо клею нанесено необхідну кількість, то після стискання він має виступити маленькими крапельками рівномірно. Після 20-30 хвилин струбцини можна зняти, але далі обробляти можна після повного висихання клею (зазвичай 12-24 години).
.jpg)
Свердління деревини - це технологічна операція утворення круглих наскрізних та глухих отворів за допомогою інструмента, що обертається - свердла.
Свердління застосовують для утворення круглих отворів для з'єднань деталей (шурупи, болти, шканти (вставні шипи) тощо), конструктивних елементів виробів.
Різальним інструментом для свердління є свердла різних розмірів і конструкцій. Найбільш поширеними є декілька типів.
Спіральні свердла для деревини мають центр та підрізувачі для надрізання волокон.
Такі свердла використовують для свердління наскрізних та глухих (на певну глибину) отворів невеликого діаметра.
Для якісних отворів великих діаметрів але невеликої глибини використовують свердла Форстнера. Таке свердло теж має центр та підрізувачі.
Отвори гіршої якості великого діаметра отримують з використанням перових свердел.
Обпилювання деревини
Рашпілем працюють як і напилком з метою надання криволінійної форми заготовці. Рашпіль має крупні зубці, тому після рашпіля поверхня дуже шорстка. Поверхню потім додатково шліфують.
Он-лайн урок про обпилювання деревини тут.
Шліфування
Шліфування – це технологічна операція, що передбачає усунення незначних нерівностей на поверхні за допомогою абразивних матеріалів.
Паперова основа швидше рветься, і ресурс такої шліфувальної шкурки невеликий. Шліфувальна шкурка на тканинній основі цупкіша та міцніша, однак має більшу вартість.
Для грубого шліфування поверхні деревини використовують шліфувальну шкурку із зернистістю Р40–Р80. А шліфувальні матеріали із зернистістю Р100–180 використовують для проміжного шліфування, видалення різних недоліків. Шліфувальною шкуркою із зернистістю Р240–Р320 виконують остаточне шліфування.
Он-лайн урок про шліфування тут.
4. Заключний етап
(Зразок оформлення)Я виготовив органайзер, який відповідає поставленим вимогам крім міцності, адже з'єднання деталей я виконав з помилками. Найважче було робити шипове з'єднання стійки та накладки.Якби я ще раз робив такий виріб, я б більше уваги приділив конструюванню та виготовив би більш оригінальний виріб за вказаною базовою конструкцією.
_____________
Немає коментарів:
Дописати коментар