9 клас

Навчальні матеріали для учнів 9 класу

_________________________

Правила безпеки та поведінки в шкільній майстерні

 Навчальні майстерні є приміщеннями з підвищеними ризиком отримати травму через насиченість верстатами та іншими обладнанням для виконання роботи з великою кількістю виступаючих рукояток та інших частин. Для виконання робіт на робочому місці використовують гострі або важкі інструменти, якими можна поранитися або поранити однокласника. 

Формат docx
____________________________

2023-2024 навчальний рік

_________

Проект №2

Виріб для власних потреб

Основні технології:  технологія ручної обробки деревини, технологія ручної обробки сортового прокату. 
Додаткова технологія: технологія механічної обробки деревини.
 
До 9-го класу ви вже опанували основні базові технології: ручна обробка  деревини, механічна обробка деревини, ручна обробка сортового прокату, обробка листового металу та дроту, обробка фанери. Також знаєте декоративні технології: ажурне випилювання, карбування, мозаїка, трафаретний розпис тощо.

Поле для творчості велике. Адже можна виконувати проекти для дозвілля, для хобі, для потреб господарства, для побутових потреб, для дітей тощо.
 

План виконання проекту
(завантажити та вклеїти в зошит) 


Завантажити матеріал у форматі docx 
_______________________
_____________
____

 Інформація до проекту

Поняття про автоматизацію

Автомат - пристрій або сукупність пристроїв, які, за заданою програмою і без безпосередньої участі людини, виконують усі операції у процесах одержання, перетворення, передавання і використання енергії, матеріалів або інформації.

Автоматизація виробництва – спосіб організації виробництва, за якого функції управління і контролю передаються автоматичним пристроям.

      Композиційні матеріали

Композиційними матеріалами називаються багатокомпонентні матеріали, що утворюються об’ємним поєднанням основи (матриці) з наповнювачами (армуючими матеріалами).

Матриця може бути металевою, полімерною, керамічною. Армуючими компонентами є різноманітні волокна, стружка, прутки тощо.

У результаті суміщення армуючих компонентів і матриці композити набувають таких властивостей, які не притаманні їхнім компонентам.

 Композиційні матеріали на основі деревини

ДВП – композиційний конструкційний матеріал з матрицею на основі полімерних смол та волокон деревини як армуючого компонента. Використовується в меблевому виробництві.

ДСП – композиційний конструкційний матеріал на основі полімерних смол та дерев’яної стружки різного розміру як армуючих компонентів. Використовується в меблевому виробництві та в будівництві.

MDF – композиційний конструкційний матеріал на основі природної речовини лігніну та армуючих волокон деревини.  Використовується в меблевому виробництві переважно для фасадних деталей.

OSB – композиційний конструкційний матеріал на основі полімерних смол та певним чином розташованої довгомірної стружки. Використовується в будівництві.

 


Ручні електрифіковані інструменти

Щоб  полегшити технологію виготовлення виробів, поліпшити їх якість та  здешевити вартість, люди  сконструювали різноманітні механізовані знаряддя праці. Використання сучасного технологічного обладнання дозволяє виготовляти вироби швидше та  якісніше.
Конструктори спроектували різноманітні деревообробні верстати та електрифіковані ручні інструменти, які відрізняються різними параметрами, якістю обробки та вартістю.
Широкого використання в  побуті  та  на промислових підприємствах набули електрифіковані знаряддя праці: електричні пилки, дрилі, лобзики, шліфувальні та полірувальні машини тощо.

Одним з перших ручних інструментів, які отримали електричний привід, став дриль. Сучасні електродрилі являють собою машини, якими легко і зручно працювати. Виробники електродрилів оснащують дрилі всілякими додатковими функціями: електронне регулювання числа обертів,  плавний пуск двигуна, можливість реверсування (зміна напрямку обертання) і режим, що дозволяє реалізувати ударну дію свердла для свердління у цеглі під час монтажу дерев’яних конструкцій. Акумуляторні електродрилі мають також додаткову режим роботи - режим шуру покрута, який дозволяє закручувати та викручувати шурупи, гайки без пошкодження частин електроінструменту.

Електричний столярний лобзик використовують для розрізування невеликих пиломатеріалів, криволінійного розрізування листовий матеріалів таких як ДСП, ДВП, фанери.
Електрорубанок дозволяє швидко та якісно вирівняти дошку або брусок, надати необхідних розмірів невеликим пиломатеріалам. Він є масивним інструментом, тому має дві рукоятки.
Фрезерні машини дозволяють виконувати ряд робіт: фрезерувати пази та чверті, надавати поверхням фігурної форми, свердлити гнізда, заробляти сучки тощо. Без ручної  фрезерної машини важко було б зробити, наприклад,  рамку. Для збільшення чистоти обробки поверхні електричний двигун має більше 30 000 обертів, тому працювати необхідно дуже обережно. Менш потужні ручні фрезерні машини мають одну рукоятку та використовуються для дрібних побутових робіт. Потужніші, професійні інструменти мають більшу вагу та дві рукоятки. Для фрезерування паралельно до крайки або пласті закріплюють упорну лінійку.
Для використання різних робіт використовують змінний різальний інструмент – фрезу. 

Для остаточної обробки поверхонь дерев’яних заготовок та виробів використовують різноманітні шліфувальні машини. Для швидкого та чорнового шліфування пластей, торців та прямих та опуклих крайок використовуються стрічкошліфувальні машини, які виконують шліфування склеєними стрічками з різним розміром абразивних зерен. Конструкція машини передбачає спеціальний натягувальний механізм для кріплення стрічки. Шліфувальні стрічки є різного розміру і підходять до певних моделей. Вібраційна машини використовується для чистового вирівнювання поверхні пласті заготовки. Для шліфування застосовують прямокутні шматки шліфувальних шкурок різної зернистості. Підошва зі шліфі шкуркою рухається переважно вперед-назад з невеликими рухами вбік. Подібні до них ексцентрикові шліфувальні машини, які мають круглу підошву та використовують, відповідно, круглі шліфувальні круги з отворами для відсмоктування пилу або без отворів. Шліфувальний круг кріпиться переважно за допомогою «липучки». Підошва виконує переважно кругові рухи.

Необхідно пам’ятати та дотримуватися ряду правил безпечної роботи електрифікованим інструментом:

¾    ознайомитися з інструкцією користувача, визначити режими роботи та технологічні можливості, особливості застосування та правила безпечної роботи;

¾    разом з учителем оглянути електроінструмент та впевнитися, що відсутні пошкодження корпусу, електричного шнура;

¾    будь-які налаштування електроінструменту та заміну ріжучого інструменту виконувати з вимкненим з розетки шнуром живлення та під наглядом учителя;

¾    міцно фіксувати заготовку;

¾    міцно стояти на ногах;

¾    використовувати захисні засоби (окуляри, щитки тощо)

¾    виконувати роботи тільки з дозволу учителя та під його наглядом.

Деревообробні верстати

Деревообробні верстати використовують в технологічному процесі з відносно великим об’ємом робіт та виконанні технологічних операцій які важко виконати за допомогою ручного електрифікованого інструменту. Наприклад, вирівняти пласть дошки шириною 70 мм можна електрорубанком, але важко ним вирівняти дошку 200 мм, проте, набагато простіше та швидше це можна зробити на фугувальному (стругальному) верстаті завдяки широким ножам та великим розмірам робочого стола. Сучасна промисловість випускає верстати двох типів. До першого типу відносять компактні верстати, які працюють переважно від мережі 220 В, мають невеликі розміри та масу, обмежені технологічні можливості, їх зручно транспортувати. Друга група – стаціонарні верстати, які використовують у деревообробних цехах та мають велику потужність, велику технологічні можливості.





_________________


Проєкт №1. Обладнання для навчального кабінету

Основні технології: ручна обробка деревини, ручна обробка металів.
Додаткові технології: механічна обробка деревини, механічна обробка металів.

План виконання проекту
(завантажити та вклеїти в зошит) 


Завантажити матеріал у форматі docx 

1. Організаційно-підготовчий етап
1.1 Обґрунтування проєкту
Технологічний процес виготовлення виробів часто передбачає  використання не тільки інструментів, а й різноманітних пристосувань, які дають можливість швидко виконати технологічну операцію швидко та якісно. Деякі універсальні пристосування можна придбати. Однак, для виконання специфічних робіт у майстерні вони можуть не підійти, тому їх слід виготовити самостійно. Пристосування можна виготовити з різних конструкційних матеріалів. Найбільш доступною та дешевою є деревина, з якої можна виготовити значну частину пристосувань. Пристосування з деревини різної конструкції використовують переважно у деревообробці для: розмічання, пиляння, стругання, свердління, складання тощо.
Для складання  виробів з деревини за допомогою клею або для фіксації під час  складання з використанням шурупів використовують різного типу струбцини.
1.2 Вимоги до виробу
Струбцина з деревини має відповідати наступним вимогам:
- функціональність
- безпечність
- технологічність
- простота конструкції
- економність
- екологічність
- естетичність
- ергономічність.
1.3 Банк ідей

 


1.4 Інформація до проєкту 

Біоформи

У художньому конструюванні майже постійно застосовуються різні форми живої природи. Їх застосування спирається на дослідження такої галузі науки, як біоніка, а робота, що виконується під час художнього конструювання, спираючись на біоніку, називається біодизайном.

В технічних зразках біоформи найчастіше прослідковуються у вигляді плавних та округлих ліній або перенесенні певних ознак біологічної моделі-аналогу на технічний зразок.




Вивчення досконалості природних форм - передумова до доскона­лості промислових зразків та високої організації об'ємно-просторової структури. Беручи від природи зразок майбутньої конструкції, ми в такий спосіб забезпечуємо надійність, економічність, гармонійність краси та естетичний вигляд майбутнього продукту.

 Де використовується біоніка:

-         архітектура;

-         технічні системи (радар, штучний інтелект);

-         технічні біоформи (літаки, підводні човни);

-         художні біоформ (художнє конструюання декоративних виробів).


     Поняття про стандарт графічної інформації

 Життя сучасної людини насичене найрізноманітнішими графічними зображеннями: рисунками, кресленнями, схема­ми, планами, картами, графіками, діаграмами тощо. Графічну мову набагато легше призвичаїти для її розуміння електронно-обчислювальною машиною. Будь-яка графічна інформація відрізняється від словесної більшою конкретністю, виразністю і лаконічністю.

Серед інших графічних зображень креслення посідають особливе місце. Важко уявити ті галузі практичної діяльності людей, де б не знаходили застосування креслення. За кресленнями зводять житлові будинки, будують греблі, шахти, електростанції, прокладають залізниці й шосейні дороги. Для зручного та ефективного використання креслення виконують за єдиними правилами - стандартами. 

Стандарт - це документ, розроблений на основі домовленості і затверджений визнаним органом, у якому встановлю­ються правила використання, за­гальні принципи або характеристики і котрий спрямований на досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі. 

Виконання зображень у креслениках виконують у відповідності до стандартів з метою розуміння кресленика іншими працівниками, на інших підприємствах, в інших країнах.

Наприклад принципи оформлення креслеників виконують за ДСТУ ISO 128-1:2005 Кресленики технічні. Загальні принципи оформлення.

Основні поняття

Креслення - це навчальна дисципліна, де вивчають правила виконання зображень - креслеників.

Технічне креслення — курс креслення, в якому розглядаються прийоми і правила виконання та оформлення креслеників машин та їх деталей, конструкцій, будівель та інших технічних об'єктів.

Кресленик — графічний конструкторський документ, що містить зображення виробу, визначає його конструкцію та містить дані, згідно з якими розробляють, виготовляють, контролюють, монтують, експлуатують та ремонтують виріб.

Ескізом називають виконаний від руки кресленик  без масштабу, але з дотриманням пропорцій для тимчасового користування, що містить зображення деталі та всі дані, потрібні для її виготовлення.

Технічний рисунок - це наочне, тривимірне зображення предмета, яке виконується від руки з метою з'ясування форми та конструкції виробу.

Деталь — виріб, що його виготовляють із матеріалу одної марки, не виконуючи складальних операцій.



Правила оформлення креслеників

Лінії креслення 
Для виконання креслень застосовують лінії різної товщини й начерку. Державним стандартом встановлено 9 типів ліній креслення.


Суцільна основна лінія призначена для зображення видимих контурів предметів. Нею виконують також рамку креслення, графи основного напису.
Суцільна тонка лінія використовується для проведення виносних і розмірних ліній, ліній побудов, штрихування.
Штрихова лінія застосовується для позначення на зображеннях невидимих контурів предметів. 
Штрихпунктирна лінія призначена для показу осьових і центрових ліній.
Штрихпунктирна з двома точками лінія показує лінії згину на розгортках та крайні положення рухомих деталей на складальних креслениках.
Суцільна хвиляста лінія використовується для розмежування різних зображень, що виконані як одне та для лінії обриву довгих деталей.
Штрихпунктирна потовщена лінія показує місця спеціальної обробки поверхні деталі.
Розімкнена лінія вказує на уявну площину, якою уявно розрізують предмет з метою з'ясування його внутрішньої будови.
Тонка зі зламами використовують для позначення довгих ліній обриву.



Оформлення кресленика
Формати креслення
Щоб кресленики були зручними для зберігання і користування, їх виконують на аркушах паперу певного розміру. Розміри аркуша креслярського паперу називають форматом. Формат аркуша визначається розмірами його сторін.

 
Оформлення кресленика
Креслення мають відповідне оформлення у вигляді рамки та основного напису. Рамку виконують на відстані 20 мм зліва (для підшивання у теку) від краю аркуша, з інших сторін - 5 мм. У правому нижньому куті розміщується табличка з основними відомостями - основний напис. В основний напис записують відомості про виріб та виконавця роботи. 

Основний напис 

Утворення зображень деталей методом проєціювання

В основу побудови зображень на креслення покладено метод проєціювання. 
Проєціювання нагадує утворення тіні предмета.
Утворення зображення предмета на кресленику уявними проєціюючими променями називають проєціюванням.


Утворене методом проєціювання зображення предмета на площині називають проекцією.
Для утворення зображення для креслеників використовують паралельне прямокутне проєціювання. Проєціюючі промені перетинають площину проєціювання під прямим кутом. Між собою проєціюючі промені паралельні.

Проєціювання на дві площини

Одна проєкція не завжди однозначно визначає форму зображуваного пред­мета. Це називають невизначеністю форми об'ємного предмета за однією проєкцією.

Тому, щоб одержати уявлення про форму об'ємного предмета, проєцію­вання виконують на дві площини проєкцій: горизонтальну Н і вертикальну V.

Вертикальну площину проєкцій називають фронтальною. Площини проєкцій у просторі роз­іщені під прямим кутом одна до одної. Лінію перетину цих площин (її позначають х) називають віссю проєкцій.

Проєкція предмета на горизонтальну площину проєкцій називається горизонтальною проєкцією. Проєкція предмета на фронтальну (вертикальну) площину проєкцій називається фронтальною проєкцією.
Утворені дві проєкції предмета розташовані у просторі в різних площинах. Щоб дістати кресленик предмета на площині, обидві площини проекцій суміщають в одну. Для цього горизонтальну площину повертають так, щоб вона збігалася з фронтальною площиною.

Проєціювання на три площини

Дві проєкції предмета (горизонтальна і фронтальна) досить повно та однозначно визначають на креслениках форму бага­тьох предметів. Але не всіх. На малюнку  показано дві проєкції, які відповідають одночасно кільком предметам. А це означає, що за дво­ма проєкціями не завжди можна точно уявити форму предмета.

Щоб побудувати кресленик, за яким можна уявити форму зображуваного предмета, користуються трьома проєкціями. У цьому разі до двох відомих площин проєкцій (горизонтальної і фронтальної) додаєть­ся ще одна - профільна. 
 
Попарний перетин площин проєкцій утворюють три лінії, що вихо­дять із спільної точки О. Ці лінії називають осями проєкцій: х, у, z.  
Предмет, який проєціюють, вміщують у простір тригранного кута і послідовно розглядають з трьох боків: спереду, зверху і зліва.


За допомогою уявних проєціюючих променів утворюють проєкції на кожній площині проєкцій.
 
Щоб побудувати кресленик предмета, всі три площини проєкцій суміщують в одну площину. Для цього горизонтальну площину по­вертають вниз, а профільну - вправо (мал. а, б) до суміщення з фронтальною площиною проєкцій.
 
Утворений таким чином кресленик складається з трьох прямокутних проєкцій предмета: фронтальної, горизонтальної і профільної. На кресленику всі три проєкції розміщують у проєкційному зв'язку, тобто горизонтальну проєкцію - під фронталь­ною, а профільну - праворуч від неї. Фронтальна і профільна проєкції розміщені на одній висоті. Осі проєкцій і проєціюючі промені на крес­ленні не показують (мал. в).

Вигляд - це зображення повернутої до спостерігача частини пред­мета. Для будь-якого предмета (якщо цього вимагає його форма) можна отримати три проєкції. 
Зображення за виглядом спереду, утворене на фронтальній площині проєкцій, називають фронтальною проєкцією.
Зображення за виглядом зверху на горизонтальній площині проєкції називають горизонтальною проєкцією, а за виглядом зліва на профільній площині проєкцій - профільною проєкцією.
Зображення на фронтальній площині проєкцій вважають головним. 
Відносно нього розміщу­ють інші вигляди на кресленні: вигляд зверху - під ним, вигляд зліва - праворуч від нього і на одній висоті. За рахунок цього досягається проєкційний зв'язок між виглядами. Він є необхідною умовою для створен­ня цілісного уявлення про форму зображеного предмета.

Поняття про переріз

Іноді через наявність на поверхні предмета заглибин, виступів, пазів та інших конструктивних особливостей виникає необхідність виконува­ти на кресленні додаткову проєкцію, яка може бути малозро­зумілою. Щоб точніше виявити форму предметів на кресленнях, крім виглядів, застосовують ще й інші зображення. До таких зображень нале­жать перерізи.

Щоб отримати переріз, предмет умовно розрізають уявною площиною в тому місці, де необхідно виявити його форму. На малюнку пока­зано наочне зображення предмета, умовно перерізаного допоміжною пло­щиною А. 
Цю уявну площину називають січною. Щоб побачити фігуру перерізу, ту частину предмета, яка розміщена між січною площиною А і спостерігачем, умовно відкидають. На уявній січній площині чітко видно фігуру утвореного перерізу.

Утворену умовно на січній площині фігуру суміщають із площиною креслення і викреслюють її. Зображення фігури, утвореної уявним пере­різуванням предмета січною площиною, називають перерізом. Як прави­ло, фігуру перерізу креслять у тому самому масштабі, що й вигляд, до якого належить переріз.

Перерізи найчастіше застосовують для того, щоб показати поперечну форму предметів та форму отворів, заглибин, вирізів на поверхнях округ­лих деталей тощо.
На перерізі показують тільки те, що є у січній площині. Усе, що міститься перед цією площиною і поза нею, вважається уявно видаленим.

Положення січної площини на кресленні вказують лінією перерізу. Для цього застосовують розімкнуту лінію у вигляді двох штрихів. Ця лінія не повинна перетинати контур вигляду на кресленні та дотор­катися до нього. Напрям, у якому потрібно дивитися на уявну січну пло­щину, вказують стрілками. Із зовнішнього боку стрілок пишуть однакові великі літери українського алфавіту. Літери завжди розміщують верти­кально. Розміри штрихів розімкнутої лінії і стрілок показані на малюнку.
Контур винесеного перерізу обводять суцільною лінією такої самої товщини, як і видимі контури зображень на кресленні. Розміщують ви­несений переріз якнайближче до того місця, де вказано положення січної площини.
Контур винесеного перерізу обводять суцільною лінією такої самої товщини, як і видимі контури зображень на кресленні. Розміщують ви­несений переріз якнайближче до того місця, де вказано положення січної площини.

Поняття про розріз

Внутрішню будову складного предмета можна показати за допомогою штрихової лінії. Але в багатьох випадках кількість ліній буде великою і зображення буде важким для розуміння. Для роз’яснення внутрішньої будови, поряд з перерізом, використовують розріз.

 Розріз утворюється аналогічно до перерізу. Проте розріз включає в себе переріз та зображення деталі поза січною площиною. В розрізі можна показати не лише фігуру перерізу, а й з’ясувати елементи деталі, що знаходиться за січною площиною.

 
При виконанні розрізів січна площина відносно горизон­тальної площини проекцій може займати вертикальне, гори­зонтальне чи похиле положення. Якщо січна площина паралельна до фронтальної площини, то розріз називають фронтальним.

Поняття про складальний кресленик

Багато предметів, якими користуються люди у побуті і на виробництві, неможливо виготовити суцільними. Окремі їх частини в процесі використання повинні зазнавати взаємних переміщень, інші частини спрацьовуються чи руйнуються, і їх потрібно періодично замінювати. Тому переважна біль­шість знарядь праці, побутових приладів, засобів пересуван­ня тощо складаються з окремих частин, певним чином з'єд­наних і пристосованих одна до одної. Кожна з цих частин має своє призначення.
 
Деталь – це виріб, який виготовлений з одного шматка матеріалу без використання складальний операцій. Тобто без зварювання, клепання, паяння, склеювання тощо. Вали, осі, гвинти, гайки, кришки, корпуси, важелі — все це деталі.

Кількість деталей у виробі залежить від складності його конструкції.

Кресленики, які виконувались раніше — це крес­леники деталей. Щоб скласти виріб з окремих деталей або уявити його будову, потрібне інший кресленик — його нази­вають складальним. На складальному кресленику виріб зобра­жують у складеному вигляді з усіма деталями, що до нього входять.

  Складальні креслення, на відміну від розглянутих раніше, містять зображення взаємозв'язаних деталей. Усі вони показані на кресленні. Відомості про кожну деталь (її назва, кількість у виробі, матеріал деталі) заносять у спеці­альну таблицю, яку називають специфікацією. Щоб скласти специфікацію, кожній деталі призначають порядковий номер, який проставляють на поличках ліній-виносок.

Позиції показують на тих зображеннях, на яких відповідні складові частини проеціюються як видимі, — як правило, на основних виглядах чи розрізах. Щоб легше було знаходити номери позицій на складальному кресленні, полички групують у рядок чи стовпчик на одній лінії і розміщують паралельно і (або) перпендикулярно до основного напису.

Номери позицій, призначені дета­лям виробу, заносять до специфіка­ції. Для складних виробів специфіка­ції виконують на окремих аркушах формату А4. На навчальних креслен­нях і на кресленнях формату А4, якщо виріб не складний, специфі­кацію суміщують з кресленням і розташовують над основним напи­сом.

2. Конструкторський етап

Кресленики деталей виробу. Варіант 1







Складальний кресленик виробу

Завантажити складальний кресленик у форматі docx.
______________________________

Кресленики деталей виробу. Варіант2


 Кресленики деталей

 

 Складальний кресленик

 Специфікація до складального кресленика

Кресленики деталей виробу. Варіант 1

 



Складальний кресленик

 

Специфікація до складального кресленика

 

Розміри кожного виробу будуть залежати від розмірів заготовок, які у кожного будуть відрізнятися. Окремі частина деталей будуть незмінні.

Оскільки ми раніше знайомилися з біодизайном, особливістю якого є округлі форми, то бажано надати перевагу округленості форм в тих місцях, які не пов’язані з функціональністю виробу. Крім того округлі форми є більш ергономічні.

Спочатку зміни олівцем можна виконати безпосередньо на креслениках, потім виконати ескізи у зошиті.

____________
______
__

2022-2023 навчальний рік

___________

Проект №2

Виріб для власних потреб

Основні технології:  технологія ручної обробки деревини, технологія ручної обробки сортового прокату. 
Додаткова технологія: технологія механічної обробки деревини.
 
До 9-го класу ви вже опанували основні базові технології: ручна обробка  деревини, механічна обробка деревини, ручна обробка сортового прокату, обробка листового металу та дроту, обробка фанери. Також знаєте декоративні технології: ажурне випилювання, карбування, мозаїка, трафаретний розпис тощо.

Поле для творчості велике. Адже можна виконувати проекти для дозвілля, для хобі, для потреб господарства, для побутових потреб, для дітей тощо.
 

План виконання проекту
(завантажити та вклеїти в зошит) 


Завантажити матеріал у форматі docx 
_______________________
_____________
____

 Інформація до проекту

Поняття про автоматизацію

Автомат - пристрій або сукупність пристроїв, які, за заданою програмою і без безпосередньої участі людини, виконують усі операції у процесах одержання, перетворення, передавання і використання енергії, матеріалів або інформації.

Автоматизація виробництва – спосіб організації виробництва, за якого функції управління і контролю передаються автоматичним пристроям.

      Композиційні матеріали

Композиційними матеріалами називаються багатокомпонентні матеріали, що утворюються об’ємним поєднанням основи (матриці) з наповнювачами (армуючими матеріалами).

Матриця може бути металевою, полімерною, керамічною. Армуючими компонентами є різноманітні волокна, стружка, прутки тощо.

У результаті суміщення армуючих компонентів і матриці композити набувають таких властивостей, які не притаманні їхнім компонентам.

 Композиційні матеріали на основі деревини

ДВП – композиційний конструкційний матеріал з матрицею на основі полімерних смол та волокон деревини як армуючого компонента. Використовується в меблевому виробництві.

ДСП – композиційний конструкційний матеріал на основі полімерних смол та дерев’яної стружки різного розміру як армуючих компонентів. Використовується в меблевому виробництві та в будівництві.

MDF – композиційний конструкційний матеріал на основі природної речовини лігніну та армуючих волокон деревини.  Використовується в меблевому виробництві переважно для фасадних деталей.

OSB – композиційний конструкційний матеріал на основі полімерних смол та певним чином розташованої довгомірної стружки. Використовується в будівництві.

 


Ручні електрифіковані інструменти

Щоб  полегшити технологію виготовлення виробів, поліпшити їх якість та  здешевити вартість, люди  сконструювали різноманітні механізовані знаряддя праці. Використання сучасного технологічного обладнання дозволяє виготовляти вироби швидше та  якісніше.
Конструктори спроектували різноманітні деревообробні верстати та електрифіковані ручні інструменти, які відрізняються різними параметрами, якістю обробки та вартістю.
Широкого використання в  побуті  та  на промислових підприємствах набули електрифіковані знаряддя праці: електричні пилки, дрилі, лобзики, шліфувальні та полірувальні машини тощо.

Одним з перших ручних інструментів, які отримали електричний привід, став дриль. Сучасні електродрилі являють собою машини, якими легко і зручно працювати. Виробники електродрилів оснащують дрилі всілякими додатковими функціями: електронне регулювання числа обертів,  плавний пуск двигуна, можливість реверсування (зміна напрямку обертання) і режим, що дозволяє реалізувати ударну дію свердла для свердління у цеглі під час монтажу дерев’яних конструкцій. Акумуляторні електродрилі мають також додаткову режим роботи - режим шуру покрута, який дозволяє закручувати та викручувати шурупи, гайки без пошкодження частин електроінструменту.

Електричний столярний лобзик використовують для розрізування невеликих пиломатеріалів, криволінійного розрізування листовий матеріалів таких як ДСП, ДВП, фанери.
Електрорубанок дозволяє швидко та якісно вирівняти дошку або брусок, надати необхідних розмірів невеликим пиломатеріалам. Він є масивним інструментом, тому має дві рукоятки.
Фрезерні машини дозволяють виконувати ряд робіт: фрезерувати пази та чверті, надавати поверхням фігурної форми, свердлити гнізда, заробляти сучки тощо. Без ручної  фрезерної машини важко було б зробити, наприклад,  рамку. Для збільшення чистоти обробки поверхні електричний двигун має більше 30 000 обертів, тому працювати необхідно дуже обережно. Менш потужні ручні фрезерні машини мають одну рукоятку та використовуються для дрібних побутових робіт. Потужніші, професійні інструменти мають більшу вагу та дві рукоятки. Для фрезерування паралельно до крайки або пласті закріплюють упорну лінійку.
Для використання різних робіт використовують змінний різальний інструмент – фрезу. 

Для остаточної обробки поверхонь дерев’яних заготовок та виробів використовують різноманітні шліфувальні машини. Для швидкого та чорнового шліфування пластей, торців та прямих та опуклих крайок використовуються стрічкошліфувальні машини, які виконують шліфування склеєними стрічками з різним розміром абразивних зерен. Конструкція машини передбачає спеціальний натягувальний механізм для кріплення стрічки. Шліфувальні стрічки є різного розміру і підходять до певних моделей. Вібраційна машини використовується для чистового вирівнювання поверхні пласті заготовки. Для шліфування застосовують прямокутні шматки шліфувальних шкурок різної зернистості. Підошва зі шліфі шкуркою рухається переважно вперед-назад з невеликими рухами вбік. Подібні до них ексцентрикові шліфувальні машини, які мають круглу підошву та використовують, відповідно, круглі шліфувальні круги з отворами для відсмоктування пилу або без отворів. Шліфувальний круг кріпиться переважно за допомогою «липучки». Підошва виконує переважно кругові рухи.

Необхідно пам’ятати та дотримуватися ряду правил безпечної роботи електрифікованим інструментом:

¾    ознайомитися з інструкцією користувача, визначити режими роботи та технологічні можливості, особливості застосування та правила безпечної роботи;

¾    разом з учителем оглянути електроінструмент та впевнитися, що відсутні пошкодження корпусу, електричного шнура;

¾    будь-які налаштування електроінструменту та заміну ріжучого інструменту виконувати з вимкненим з розетки шнуром живлення та під наглядом учителя;

¾    міцно фіксувати заготовку;

¾    міцно стояти на ногах;

¾    використовувати захисні засоби (окуляри, щитки тощо)

¾    виконувати роботи тільки з дозволу учителя та під його наглядом.

Деревообробні верстати

Деревообробні верстати використовують в технологічному процесі з відносно великим об’ємом робіт та виконанні технологічних операцій які важко виконати за допомогою ручного електрифікованого інструменту. Наприклад, вирівняти пласть дошки шириною 70 мм можна електрорубанком, але важко ним вирівняти дошку 200 мм, проте, набагато простіше та швидше це можна зробити на фугувальному (стругальному) верстаті завдяки широким ножам та великим розмірам робочого стола. Сучасна промисловість випускає верстати двох типів. До першого типу відносять компактні верстати, які працюють переважно від мережі 220 В, мають невеликі розміри та масу, обмежені технологічні можливості, їх зручно транспортувати. Друга група – стаціонарні верстати, які використовують у деревообробних цехах та мають велику потужність, велику технологічні можливості.





_________________
_____
_

Проєкт №1. Обладнання для навчального кабінету

Основні технології: ручна обробка деревини, ручна обробка металів.
Додаткові технології: механічна обробка деревини, механічна обробка металів.

План виконання проекту
(завантажити та вклеїти в зошит) 


Завантажити матеріал у форматі docx 

1. Організаційно-підготовчий етап
1.1 Обґрунтування проєкту
Технологічний процес виготовлення виробів часто передбачає  використання не тільки інструментів, а й різноманітних пристосувань, які дають можливість швидко виконати технологічну операцію швидко та якісно. Деякі універсальні пристосування можна придбати. Однак, для виконання специфічних робіт у майстерні вони можуть не підійти, тому їх слід виготовити самостійно. Пристосування можна виготовити з різних конструкційних матеріалів. Найбільш доступною та дешевою є деревина, з якої можна виготовити значну частину пристосувань. Пристосування з деревини різної конструкції використовують переважно у деревообробці для: розмічання, пиляння, стругання, свердління, складання тощо.
Для складання  виробів з деревини за допомогою клею або для фіксації під час  складання з використанням шурупів використовують різного типу струбцини.
1.2 Вимоги до виробу
Струбцина з деревини має відповідати наступним вимогам:
- функціональність
- безпечність
- технологічність
- простота конструкції
- економність
- екологічність
- естетичність
- ергономічність.
1.3 Банк ідей

 


1.4 Інформація до проєкту 

Біоформи

У художньому конструюванні майже постійно застосовуються різні форми живої природи. Їх застосування спирається на дослідження такої галузі науки, як біоніка, а робота, що виконується під час художнього конструювання, спираючись на біоніку, називається біодизайном.

В технічних зразках біоформи найчастіше прослідковуються у вигляді плавних та округлих ліній або перенесенні певних ознак біологічної моделі-аналогу на технічний зразок.




Вивчення досконалості природних форм - передумова до доскона­лості промислових зразків та високої організації об'ємно-просторової структури. Беручи від природи зразок майбутньої конструкції, ми в такий спосіб забезпечуємо надійність, економічність, гармонійність краси та естетичний вигляд майбутнього продукту.

 Де використовується біоніка:

-         архітектура;

-         технічні системи (радар, штучний інтелект);

-         технічні біоформи (літаки, підводні човни);

-         художні біоформ (художнє конструювання декоративних виробів).


     Поняття про стандарт графічної інформації

 Життя сучасної людини насичене найрізноманітнішими графічними зображеннями: рисунками, кресленнями, схема­ми, планами, картами, графіками, діаграмами тощо. Графічну мову набагато легше призвичаїти для її розуміння електронно-обчислювальною машиною. Будь-яка графічна інформація відрізняється від словесної більшою конкретністю, виразністю і лаконічністю.

Серед інших графічних зображень креслення посідають особливе місце. Важко уявити ті галузі практичної діяльності людей, де б не знаходили застосування креслення. За кресленнями зводять житлові будинки, будують греблі, шахти, електростанції, прокладають залізниці й шосейні дороги. Для зручного та ефективного використання креслення виконують за єдиними правилами - стандартами. 

Стандарт - це документ, розроблений на основі домовленості і затверджений визнаним органом, у якому встановлю­ються правила використання, за­гальні принципи або характеристики і котрий спрямований на досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі. 

Виконання зображень у креслениках виконують у відповідності до стандартів з метою розуміння кресленика іншими працівниками, на інших підприємствах, в інших країнах.

Наприклад принципи оформлення креслеників виконують за ДСТУ ISO 128-1:2005 Кресленики технічні. Загальні принципи оформлення.

Основні поняття

Креслення - це навчальна дисципліна, де вивчають правила виконання зображень - креслеників.

Технічне креслення — курс креслення, в якому розглядаються прийоми і правила виконання та оформлення креслеників машин та їх деталей, конструкцій, будівель та інших технічних об'єктів.

Кресленик — графічний конструкторський документ, що містить зображення виробу, визначає його конструкцію та містить дані, згідно з якими розробляють, виготовляють, контролюють, монтують, експлуатують та ремонтують виріб.

Ескізом називають виконаний від руки кресленик  без масштабу, але з дотриманням пропорцій для тимчасового користування, що містить зображення деталі та всі дані, потрібні для її виготовлення.

Технічний рисунок - це наочне, тривимірне зображення предмета, яке виконується від руки з метою з'ясування форми та конструкції виробу.

Деталь — виріб, що його виготовляють із матеріалу одної марки, не виконуючи складальних операцій.



Правила оформлення креслеників

Лінії креслення 
Для виконання креслень застосовують лінії різної товщини й начерку. Державним стандартом встановлено 9 типів ліній креслення.


Суцільна основна лінія призначена для зображення видимих контурів предметів. Нею виконують також рамку креслення, графи основного напису.
Суцільна тонка лінія використовується для проведення виносних і розмірних ліній, ліній побудов, штрихування.
Штрихова лінія застосовується для позначення на зображеннях невидимих контурів предметів. 
Штрихпунктирна лінія призначена для показу осьових і центрових ліній.
Штрихпунктирна з двома точками лінія показує лінії згину на розгортках та крайні положення рухомих деталей на складальних креслениках.
Суцільна хвиляста лінія використовується для розмежування різних зображень, що виконані як одне та для лінії обриву довгих деталей.
Штрихпунктирна потовщена лінія показує місця спеціальної обробки поверхні деталі.
Розімкнена лінія вказує на уявну площину, якою уявно розрізують предмет з метою з'ясування його внутрішньої будови.
Тонка зі зламами використовують для позначення довгих ліній обриву.



Оформлення кресленика
Формати креслення
Щоб кресленики були зручними для зберігання і користування, їх виконують на аркушах паперу певного розміру. Розміри аркуша креслярського паперу називають форматом. Формат аркуша визначається розмірами його сторін.

 
Оформлення кресленика
Креслення мають відповідне оформлення у вигляді рамки та основного напису. Рамку виконують на відстані 20 мм зліва (для підшивання у теку) від краю аркуша, з інших сторін - 5 мм. У правому нижньому куті розміщується табличка з основними відомостями - основний напис. В основний напис записують відомості про виріб та виконавця роботи. 

Основний напис 

Утворення зображень деталей методом проєціювання

В основу побудови зображень на креслення покладено метод проєціювання. 
Проєціювання нагадує утворення тіні предмета.
Утворення зображення предмета на кресленику уявними проєціюючими променями називають проєціювання.


Утворене методом проєціювання зображення предмета на площині називають проекцією.
Для утворення зображення для креслеників використовують паралельне прямокутне проєціювання. Проєціюючі промені перетинають площину проєціювання під прямим кутом. Між собою проєціюючі промені паралельні.

Проєціювання на дві площини

Одна проєкція не завжди однозначно визначає форму зображуваного пред­мета. Це називають невизначеністю форми об'ємного предмета за однією проєкцією.

Тому, щоб одержати уявлення про форму об'ємного предмета, проєцію­вання виконують на дві площини проєкцій: горизонтальну Н і вертикальну V.

Вертикальну площину проєкцій називають фронтальною. Площини проєкцій у просторі роз­іщені під прямим кутом одна до одної. Лінію перетину цих площин (її позначають х) називають віссю проєкцій.

Проєкція предмета на горизонтальну площину проєкцій називається горизонтальною проєкцією. Проєкція предмета на фронтальну (вертикальну) площину проєкцій називається фронтальною проєкцією.
Утворені дві проєкції предмета розташовані у просторі в різних площинах. Щоб дістати кресленик предмета на площині, обидві площини проекцій суміщають в одну. Для цього горизонтальну площину повертають так, щоб вона збігалася з фронтальною площиною.

Проєціювання на три площини

Дві проєкції предмета (горизонтальна і фронтальна) досить повно та однозначно визначають на креслениках форму бага­тьох предметів. Але не всіх. На малюнку  показано дві проєкції, які відповідають одночасно кільком предметам. А це означає, що за дво­ма проєкціями не завжди можна точно уявити форму предмета.

Щоб побудувати кресленик, за яким можна уявити форму зображуваного предмета, користуються трьома проєкціями. У цьому разі до двох відомих площин проєкцій (горизонтальної і фронтальної) додаєть­ся ще одна - профільна. Утворену на профільній площині проєкцію зазивають профільною проєкцією. Профільна площина проєкцій перпендикулярна одночасно горизонтальній і фронтальній площинам проєкцій. Три взаємно перпендикулярні площини проєкцій утворюють тригранний кут.
 
Попарний перетин площин проєкцій утворюють три лінії, що вихо­дять із спільної точки О. Ці лінії називають осями проєкцій: х, у, z.  
Предмет, який проєціюють, вміщують у простір тригранного кута і послідовно розглядають з трьох боків: спереду, зверху і зліва.


За допомогою уявних проєціюючих променів утворюють проєкції на кожній площині проєкцій.
 
Щоб побудувати кресленик предмета, всі три площини проєкцій суміщують в одну площину. Для цього горизонтальну площину по­вертають вниз, а профільну - вправо (мал. а, б) до суміщення з фронтальною площиною проєкцій.
 
Утворений таким чином кресленик складається з трьох прямокутних проєкцій предмета: фронтальної, горизонтальної і профільної. На кресленику всі три проєкції розміщують у проєкційному зв'язку, тобто горизонтальну проєкцію - під фронталь­ною, а профільну - праворуч від неї. Фронтальна і профільна проєкції розміщені на одній висоті. Осі проєкцій і проєціюючі промені на крес­ленні не показують (мал. в).

Проєкції, що дають уявлення про видимі частини поверхонь пред­метів, називають виглядами. Вигляд - це зображення повернутої до спостерігача частини пред­мета. Для будь-якого предмета (якщо цього вимагає його форма) можна отримати три вигляди. 
Зображення, утворене на фронтальній площині проєкцій, називають виглядом спереду.
Зображення на горизонтальній площині проєкції називають виглядом зверху, а на профільній площині проєкцій - виглядом зліва.
Зображення на фронтальній площині проєкцій вважають головним. Тому вигляд спереду називають ще головним. Відносно нього розміщу­ють інші вигляди на кресленні: вигляд зверху - під ним, вигляд зліва - праворуч від нього і на одній висоті. За рахунок цього досягається проєкційний зв'язок між виглядами. Він є необхідною умовою для створен­ня цілісного уявлення про форму зображеного предмета.

Поняття про переріз

Іноді через наявність на поверхні предмета заглибин, виступів, пазів та інших конструктивних особливостей виникає необхідність виконува­ти на кресленні додатковий вигляд, який може бути складним і малозро­зумілим. Щоб точніше виявити форму предметів на кресленнях, крім виглядів, застосовують ще й інші зображення. До таких зображень нале­жать перерізи.

Щоб отримати переріз, предмет умовно розрізають уявною площиною в тому місці, де необхідно виявити його форму. На малюнку пока­зано наочне зображення предмета, умовно перерізаного допоміжною пло­щиною А. 
Цю уявну площину називають січною. Щоб побачити фігуру перерізу, ту частину предмета, яка розміщена між січною площиною А і спостерігачем, умовно відкидають. На уявній січній площині чітко видно фігуру утвореного перерізу.

Утворену умовно на січній площині фігуру суміщають із площиною креслення і викреслюють її. Зображення фігури, утвореної уявним пере­різуванням предмета січною площиною, називають перерізом. Як прави­ло, фігуру перерізу креслять у тому самому масштабі, що й вигляд, до якого належить переріз.

Перерізи найчастіше застосовують для того, щоб показати поперечну форму предметів та форму отворів, заглибин, вирізів на поверхнях округ­лих деталей тощо.
На перерізі показують тільки те, що є у січній площині. Усе, що міститься перед цією площиною і поза нею, вважається уявно видаленим.

Положення січної площини на кресленні вказують лінією перерізу. Для цього застосовують розімкнуту лінію у вигляді двох штрихів. Ця лінія не повинна перетинати контур вигляду на кресленні та дотор­катися до нього. Напрям, у якому потрібно дивитися на уявну січну пло­щину, вказують стрілками. Із зовнішнього боку стрілок пишуть однакові великі літери українського алфавіту. Літери завжди розміщують верти­кально. Розміри штрихів розімкнутої лінії і стрілок показані на малюнку.
Контур винесеного перерізу обводять суцільною лінією такої самої товщини, як і видимі контури зображень на кресленні. Розміщують ви­несений переріз якнайближче до того місця, де вказано положення січної площини.
Контур винесеного перерізу обводять суцільною лінією такої самої товщини, як і видимі контури зображень на кресленні. Розміщують ви­несений переріз якнайближче до того місця, де вказано положення січної площини.

Поняття про розріз

Внутрішню будову складного предмета можна показати за допомогою штрихової лінії. Але в багатьох випадках кількість ліній буде великою і зображення буде важким для розуміння. Для роз’яснення внутрішньої будови, поряд з перерізом, використовують розріз.

 Розріз утворюється аналогічно до перерізу. Проте розріз включає в себе переріз та зображення деталі поза січною площиною. В розрізі можна показати не лише фігуру перерізу, а й з’ясувати елементи деталі, що знаходиться за січною площиною.
Залежно від кількості січних площин розрізи поділяють на прості і складні.
 
Прості розрізи. Простим називають розріз, утворений внаслідок перетину предмета однією січною площиною. При виконанні розрізів січна площина відносно горизон­тальної площини проекцій може займати вертикальне, гори­ональне чи похиле положення. Залежно від положення січ­ної площини прості розрізи поділяють на вертикальні, гори­зонтальні і похилі.

Складні розрізи. Деякі предмети мають таку внутрішню будову, яку неможливо показати на розрізі за допомогою од­нієї січної площини. В таких випадках застосовують розрізи, утворені за допомогою кількох січних площин. Розрізи  утворені двома і більше січними площинами, називають складними.

Поняття про складальний кресленик

Багато предметів, якими користуються люди у побуті і на виробництві, неможливо виготовити суцільними. Окремі їх частини в процесі використання повинні зазнавати взаємних переміщень, інші частини спрацьовуються чи руйнуються, і їх потрібно періодично замінювати. Тому переважна біль­шість знарядь праці, побутових приладів, засобів пересуван­ня тощо складаються з окремих частин, певним чином з'єд­наних і пристосованих одна до одної. Кожна з цих частин має своє призначення.
 
Деталь – це виріб, який виготовлений з одного шматка матеріалу без використання складальний операцій. Тобто без зварювання, клепання, паяння, склеювання тощо. Вали, осі, гвинти, гайки, кришки, корпуси, важелі — все це деталі.

Виріб, складений з окремих деталей, називають складальною одиницею. Кількість деталей у виробі залежить від складності його конструкції.

Кресленики, які виконувались раніше — це крес­леники деталей. Щоб скласти виріб з окремих деталей або уявити його будову, потрібне інший кресленик — його нази­вають складальним. На складальному кресленику виріб зобра­жують у складеному вигляді з усіма деталями, що до нього входять.

  Складальні креслення, на відміну від розглянутих раніше, містять зображення взаємозв'язаних деталей. Усі вони показані на кресленні. Відомості про кожну деталь (її назва, кількість у виробі, матеріал деталі) заносять у спеці­альну таблицю, яку називають специфікацією Щоб скласти специфікацію, кожній деталі призначають порядковий номер, який проставляють на поличках ліній-виносок.

Позиції показують на тих зображеннях, на яких відповідні складові частини проеціюються як видимі, — як правило, на основних виглядах чи розрізах. Щоб легше було знаходити номери позицій на складальному кресленні, полички групують у рядок чи стовпчик на одній лінії і розміщують паралельно і (або) перпендикулярно до основного напису.

Номери позицій, призначені дета­лям виробу, заносять до специфіка­ції. Для складних виробів специфіка­ції виконують на окремих аркушах формату А4. На навчальних креслен­нях і на кресленнях формату А4, якщо виріб не складний, специфі­кацію суміщують з кресленням і розташовують над основним напи­сом.

2. Конструкторський етап

Кресленики деталей виробу. Варіант 1

 



Складальний кресленик

 

Специфікація до складального кресленика

 

Кресленики деталей виробу. Варіант2

 Кресленики деталей

 

 Складальний кресленик

 Специфікація до складального кресленика

Розміри кожного виробу будуть залежати від розмірів заготовок, які у кожного будуть відрізнятися. Окремі частина деталей будуть незмінні.

Оскільки ми раніше знайомилися з біодизайном, особливістю якого є округлі форми, то бажано надати перевагу округленості форм в тих місцях, які не пов’язані з функціональністю виробу. Крім того округлі форми є більш ергономічні.

Спочатку зміни олівцем можна виконати безпосередньо на креслениках, потім виконати ескізи у зошиті.

_________________
_________
__

2021-2022 навчальний рік

Проект №2

Виріб для власних потреб

Основні технології:  технологія ручної обробки деревини, технологія ручної обробки сортового прокату. 
Додаткова технологія: технологія механічної обробки деревини.
 
До 9-го класу ви вже опанували основні базові технології: ручна обробка  деревини, механічна обробка деревини, ручна обробка сортового прокату, обробка листового металу та дроту, обробка фанери. Також знаєте декоративні технології: ажурне випилювання, карбування, мозаїка, трафаретний розпис тощо.

Поле для творчості велике. Адже можна виконувати проекти для дозвілля, для хобі, для потреб господарства, для побутових потреб, для дітей тощо.
 

План виконання проекту
(завантажити та вклеїти в зошит) 


Завантажити матеріал у форматі docx 
_______________________
_____________
____

 Інформація до проекту

Поняття про автоматизацію

Автомат - пристрій або сукупність пристроїв, які, за заданою програмою і без безпосередньої участі людини, виконують усі операції у процесах одержання, перетворення, передавання і використання енергії, матеріалів або інформації.

Автоматизація виробництва – спосіб організації виробництва, за якого функції управління і контролю передаються автоматичним пристроям.

      Композиційні матеріали

Композиційними матеріалами називаються багатокомпонентні матеріали, що утворюються об’ємним поєднанням основи (матриці) з наповнювачами (армуючими матеріалами).

Матриця може бути металевою, полімерною, керамічною. Армуючими компонентами є різноманітні волокна, стружка, прутки тощо.

У результаті суміщення армуючих компонентів і матриці композити набувають таких властивостей, які не притаманні їхнім компонентам.

 Композиційні матеріали на основі деревини

ДВП – композиційний конструкційний матеріал з матрицею на основі полімерних смол та волокон деревини як армуючого компонента. Використовується в меблевому виробництві.

ДСП – композиційний конструкційний матеріал на основі полімерних смол та дерев’яної стружки різного розміру як армуючих компонентів. Використовується в меблевому виробництві та в будівництві.

MDF – композиційний конструкційний матеріал на основі природної речовини лігніну та армуючих волокон деревини.  Використовується в меблевому виробництві переважно для фасадних деталей.

OSB – композиційний конструкційний матеріал на основі полімерних смол та певним чином розташованої довгомірної стружки. Використовується в будівництві.

 


Щоб  полегшити технологію виготовлення виробів, поліпшити їх якість та  здешевити вартість, люди  сконструювали різноманітні механізовані знаряддя праці. Використання сучасного технологічного обладнання дозволяє виготовляти вироби швидше та  якісніше.
Конструктори спроектували різноманітні деревообробні верстати та електрифіковані ручні інструменти, які відрізняються різними параметрами, якістю обробки та вартістю.
Широкого використання в  побуті  та  на промислових підприємствах набули електрифіковані знаряддя праці: електричні пилки, дрилі, лобзики, шліфувальні та полірувальні машини тощо.

Одним з перших ручних інструментів, які отримали електричний привід, став дриль. Сучасні електродрилі являють собою машини, якими легко і зручно працювати. Виробники електродрилів оснащують дрилі всілякими додатковими функціями: електронне регулювання числа обертів,  плавний пуск двигуна, можливість реверсування (зміна напрямку обертання) і режим, що дозволяє реалізувати ударну дію свердла для свердління у цеглі під час монтажу дерев’яних конструкцій. Акумуляторні електродрилі мають також додаткову режим роботи - режим шуру покрута, який дозволяє закручувати та викручувати шурупи, гайки без пошкодження частин електроінструменту.

Електричний столярний лобзик використовують для розрізування невеликих пиломатеріалів, криволінійного розрізування листовий матеріалів таких як ДСП, ДВП, фанери.
Електрорубанок дозволяє швидко та якісно вирівняти дошку або брусок, надати необхідних розмірів невеликим пиломатеріалам. Він є масивним інструментом, тому має дві рукоятки.
Фрезерні машини дозволяють виконувати ряд робіт: фрезерувати пази та чверті, надавати поверхням фігурної форми, свердлити гнізда, заробляти сучки тощо. Без ручної  фрезерної машини важко було б зробити, наприклад,  рамку. Для збільшення чистоти обробки поверхні електричний двигун має більше 30 000 обертів, тому працювати необхідно дуже обережно. Менш потужні ручні фрезерні машини мають одну рукоятку та використовуються для дрібних побутових робіт. Потужніші, професійні інструменти мають більшу вагу та дві рукоятки. Для фрезерування паралельно до крайки або пласті закріплюють упорну лінійку.
Для використання різних робіт використовують змінний різальний інструмент – фрезу. 

Для остаточної обробки поверхонь дерев’яних заготовок та виробів використовують різноманітні шліфувальні машини. Для швидкого та чорнового шліфування пластей, торців та прямих та опуклих крайок використовуються стрічкошліфувальні машини, які виконують шліфування склеєними стрічками з різним розміром абразивних зерен. Конструкція машини передбачає спеціальний натягувальний механізм для кріплення стрічки. Шліфувальні стрічки є різного розміру і підходять до певних моделей. Вібраційна машини використовується для чистового вирівнювання поверхні пласті заготовки. Для шліфування застосовують прямокутні шматки шліфувальних шкурок різної зернистості. Підошва зі шліфі шкуркою рухається переважно вперед-назад з невеликими рухами вбік. Подібні до них ексцентрикові шліфувальні машини, які мають круглу підошву та використовують, відповідно, круглі шліфувальні круги з отворами для відсмоктування пилу або без отворів. Шліфувальний круг кріпиться переважно за допомогою «липучки». Підошва виконує переважно кругові рухи.

Необхідно пам’ятати та дотримуватися ряду правил безпечної роботи електрифікованим інструментом:

¾    ознайомитися з інструкцією користувача, визначити режими роботи та технологічні можливості, особливості застосування та правила безпечної роботи;

¾    разом з учителем оглянути електроінструмент та впевнитися, що відсутні пошкодження корпусу, електричного шнура;

¾    будь-які налаштування електроінструменту та заміну ріжучого інструменту виконувати з вимкненим з розетки шнуром живлення та під наглядом учителя;

¾    міцно фіксувати заготовку;

¾    міцно стояти на ногах;

¾    використовувати захисні засоби (окуляри, щитки тощо)

¾    виконувати роботи тільки з дозволу учителя та під його наглядом.

Деревообробні верстати використовують в технологічному процесі з відносно великим об’ємом робіт та виконанні технологічних операцій які важко виконати за допомогою ручного електрифікованого інструменту. Наприклад, вирівняти пласть дошки шириною 70 мм можна електрорубанком, але важко ним вирівняти дошку 200 мм, проте, набагато простіше та швидше це можна зробити на фугувальному (стругальному) верстаті завдяки широким ножам та великим розмірам робочого стола. Сучасна промисловість випускає верстати двох типів. До першого типу відносять компактні верстати, які працюють переважно від мережі 220 В, мають невеликі розміри та масу, обмежені технологічні можливості, їх зручно транспортувати. Друга група – стаціонарні верстати, які використовують у деревообробних цехах та мають велику потужність, велику технологічні можливості.





_________________
_____
_

Проєкт №1. Обладнання для навчального кабінету

1. Організаційно-підготовчий етап
1.1 Обґрунтування проєкту
Технологічний процес виготовлення виробів часто передбачає  використання не тільки інструментів, а й різноманітних пристосувань, які дають можливість швидко виконати технологічну операцію швидко та якісно. Деякі універсальні пристосування можна придбати. Однак, для виконання специфічних робіт у майстерні вони можуть не підійти, тому їх слід виготовити самостійно. Пристосування можна виготовити з різних конструкційних матеріалів. Найбільш доступною та дешевою є деревина, з якої можна виготовити значну частину пристосувань. Пристосування з деревини різної конструкції використовують переважно у деревообробці для: розмічання, пиляння, стругання, свердління, складання тощо.
Для складання  виробів з деревини за допомогою клею або для фіксації під час  складання з використанням шурупів використовують різного типу струбцини.
1.2 Вимоги до виробу
Струбцина з деревини має відповідати наступним вимогам:
- функціональність
- безпечність
- технологічність
- простота конструкції
- економність
- екологічність
- естетичність
- ергономічність.
1.3 Банк ідей

 


1.4 Інформація до проєкту 

Біоформи

У художньому конструюванні майже постійно застосовуються різні форми живої природи. Їх застосування спирається на дослідження такої галузі науки, як біоніка, а робота, що виконується під час художнього конструювання, спираючись на біоніку, називається біодизайном.

Вивчення досконалості природних форм - передумова до доскона­лості промислових зразків та високої організації об'ємно-просторової структури. Беручи від природи зразок майбутньої конструкції, ми в такий спосіб забезпечуємо надійність, економічність, гармонійність краси та естетичний вигляд майбутнього продукту.

 Де використовується біоніка:

-         архітектура;

-         технічні системи (радар, штучний інтелект);

-         технічні біоформи (літаки, підводні човни);

-         художні біоформ (художнє конструювання декоративних виробів).


     Поняття про автоматизацію

Автомат - пристрій або сукупність пристроїв, які, за заданою програмою і без безпосередньої участі людини, виконують усі операції у процесах одержання, перетворення, передавання і використання енергії, матеріалів або інформації.

Автоматизація виробництва – спосіб організації виробництва, за якого функції управління і контролю передаються автоматичним пристроям.

      Композиційні матеріали

Композиційними матеріалами називаються багатокомпонентні матеріали, що утворюються об’ємним поєднанням основи (матриці) з наповнювачами (армуючими матеріалами).

Матриця може бути металевою, полімерною, керамічною. Армуючими компонентами є різноманітні волокна, стружка, прутки тощо.

У результаті суміщення армуючих компонентів і матриці композити набувають таких властивостей, які не притаманні їхнім компонентам.

 Композиційні матеріали на основі деревини

ДВП – композиційний конструкційний матеріал з матрицею на основі полімерних смол та волокон деревини як армуючого компонента. Використовується в меблевому виробництві.

ДСП – композиційний конструкційний матеріал на основі полімерних смол та дерев’яної стружки різного розміру як армуючих компонентів. Використовується в меблевому виробництві та в будівництві.

MDF – композиційний конструкційний матеріал на основі природної речовини лігніну та армуючих волокон деревини.  Використовується в меблевому виробництві переважно для фасадних деталей.

OSB – композиційний конструкційний матеріал на основі полімерних смол та певним чином розташованої довгомірної стружки. Використовується в будівництві.

 


 
Лінії креслення 
Формати креслення
 
Оформлення кресленика
Основний напис 

Кресленики деталей виробу. Варіант 1

 



Складальний кресленик

 

Специфікація до складального кресленика

 

Кресленики деталей виробу. Варіант2

 Кресленики деталей

 

 Складальний кресленик

 Специфікація до складального кресленика

Розміри кожного виробу будуть залежати від розмірів заготовок, які у кожного будуть відрізнятися. Окремі частина деталей будуть незмінні.

Оскільки ми раніше знайомилися з біодизайном, особливістю якого є округлі форми, то бажано надати перевагу округленості форм в тих місцях, які не пов’язані з функціональністю виробу. Крім того округлі форми є більш ергономічні.

Спочатку зміни олівцем можна виконати безпосередньо на креслениках, потім виконати ескізи у зошиті.

________________

_________
__

ІІ семестр

Проект №2

Виріб для власних потреб

Основні технології:  технологія ручної обробки деревини, технологія ручної обробки сортового прокату. 
Додаткова технологія: технологія механічної обробки деревини.
 
До 9-го класу ви вже опанували основні базові технології: ручна обробка  деревини, механічна обробка деревини, ручна обробка сортового прокату, обробка листового металу та дроту, обробка фанери. Також знаєте декоративні технології: ажурне випилювання, карбування, мозаїка, трафаретний розпис тощо.

Поле для творчості велике. Адже можна виконувати проекти для дозвілля, для хобі, для потреб господарства, для побутових потреб, для дітей тощо.
 

План виконання проекту
(завантажити та вклеїти в зошит) 


Завантажити матеріал у форматі docx 
_______________________
_____________
____

 Інформація до проекту

Ручні інструменти є, як правило, відносно дешевими, але не завжди  продуктивними. Тому для підвищення ефективності технологічного процесу використовують ручний електрифікований інструмент.
Для обробки деревини використовують наступні інструменти:
- електрорубанок - вирівнювання пластей, стругання крайок, зняття фасок;
- електролобзик - фігурне різання плитних матеріалів та масиву деревини, чорнове пиляння деревини;
- фрезерна машина -  формування профілю крайок, вирівнювання крайок, фрезерування канавок тощо;
- шліфувальні машини мають багато видів (плоскошліфувальна, ексцентрикова, стрічкова) і використовуються для вирівнювання незначних нерівностей на різних поверхнях з різною інтенсивністю.
Універсальні електрифіковані інструменти:
- електричний дриль - утворення та обробка отворів;
- кутошліфувальна машина (КШМ, "болгарка") - відрізування металевих, композитних матеріалів, зачищання поверхонь, шліфування поверхонь тощо. 
Для специфічних робіт використовують інші електрифіковані інструменти: реноватор, степлер, бормашина...
Кожний тип інструмента, як правило, поділяється на підтипи. Наприклад, фрезерні машини за потужністю поділяють на легкі,  середні та важкі; за призначенням - крайкові, занурювальні, спеціальні.

Також є група інструментів, які працюють не від електричного струму, а від стиснутого компресором повітря - пневматичні інструменти.

Завдання: виконати повідомлення обсягом 1 друкований або рукописний аркуш з описом особливостей, будови та використанням одного з електроінструментів.

________

___

2020-2021 навчальний рік

ІІ семестр

Проект №2

Виріб для власних потреб

Основні технології:  технологія ручної обробки деревини, технологія ручної обробки сортового прокату. 
Додаткова технологія: технологія механічної обробки деревини.
 
До 9-го класу ви вже опанували основні базові технології: ручна обробка  деревини, механічна обробка деревини, ручна обробка сортового прокату, обробка листового металу та дроту, обробка фанери. Також знаєте декоративні технології: ажурне випилювання, карбування, мозаїка, трафаретний розпис тощо.

Поле для творчості велике. Адже можна виконувати проекти для дозвілля, для хобі, для потреб господарства, для побутових потреб, для дітей тощо.
 

План виконання проекту
(завантажити та вклеїти в зошит) 


Завантажити матеріал у форматі docx 
_______________________
_____________
____

 Інформація до проекту

Сучасні конструкційні матеріали в різних галузях

Композиційними матеріалами називаються багатокомпонентні матеріали, що утворюються об’ємним поєднанням основи (матриці) з наповнювачами (армуючими матеріалами).

Матриця може бути металевою, полімерною, керамічною. Армуючими компонентами є різноманітні волокна, стружка, прутки тощо.
Найбільш поширеним композиційним будівельним матеріалом є залізобетон. Цементний розчин є матрицею, а сталеві прутки – арматура.
Однією з властивостей композиційних матеріалів є однакова зміна розмірів матриці та армуючих компонентів при зміні температури.
У результаті суміщення армуючих компонентів і матриці композити набувають таких властивостей, які не притаманні їхнім компонентам.
На основі деревини створений цілий ряд композиційних матеріалів: ДВП, ДСП, MDF, OSB.
ДВП – композиційний конструкційний матеріал з матрицею на основі полімерних смол та волокон деревини як армуючого компонента. Використовується в меблевому виробництві.
ДСП – композиційний конструкційний матеріал на основі полімерних смол та дерев’яної стружки різного розміру як армуючих компонентів. Використовується в меблевому виробництві та в будівництві.
MDF – композиційний конструкційний матеріал на основі природної речовини лігніну та армуючих волокон деревини.  Використовується в меблевому виробництві переважно для фасадних деталей.
OSBкомпозиційний конструкційний матеріал на основі полімерних смол та певним чином розташованої довгомірної стружки. Використовується в будівництві.